канонічне право

У статті висвітлено історико-правові аспекти становлення та реформування церковного та канонічного права Європи в ХІ–ХІІІ ст.

  Вважаю, що все частіше дослідники вдаються до метаантропології (філософської антропології). Якщо розглядати правові явища, то метаантропологія наближає дослідника до абсолютного розуміння права. Відомо, що людське тіло є храмом душі й духу як “дарохранильниця” Святого Духа.

У канонічно-правовій науці як галузі філософії права, спеціального вступу до неї актуальність починається з онтологічного витлумачення проблем проникливого споглядання метафізичного богослів’я. Ці проблеми виникають у практичному житті, потім заново починаються на лекційних заняттях,  продовжуються на семінарських заняттях і не закінчується у практичному житті. Контроль за якістю розв’язання цих проблем здійснюють вибрані науки, зокрема духовна педагогіка.Педагогічну діяльність духовного контролю очолює Церква.

У науковій статті відображена можливість використання у канонічному праві різних трансцендентальних та екзистенційних питань догматичного богослов’я. Сучасний світ інте- лектуально насичених різноманітними полемічними явищами в галузі надприродних знань. Ці знання необхідно досадити дошкільникам, учням і студентам, але наявність різних думок створює складності викладачеві. Для цього використовуються певні педагогічні закони, які сприяють формуванню канонічного права.

У статті досліджується природно-правове мотивування суперечливої сутності руху. Виходячи із законів механіки, обґрунтовується природне право і доводиться, що воно завжди потребує верифікації з природними законами. У наведеній авторській дефініції подано метафізичну єдність фізики, філософії, логіки і канонічного права, яка сприяє онтологічному вирішенню проблем суперечливого руху у права. Динаміка світових законів природи має вплив на антропологію людини, яка інакше не називалась би мікросвітом. Але у людини існує ще й своя автономна динаміка, генератором якої є рух людини.