рівність

У статті з’ясовано детермінуючі ознаки справедливості як правової цінності крізь призму сучасного правоворозуміння. Відзначено, що справедливість є однією із найважливіших проблем сучасності, що відображає надскладні діалектичні процеси правового розвитку глобального суспільства. Вона як цінність формує світоглядні установки соціуму, бачення людьми свого майбутнього, їх одвічні прагнення до гармонії та досконалості суспільних взаємовідносин, а також допомагає всебічно осмислити сенс і зміст сучасних процесів державо- та правотворення.

Стаття присвячена аналізу генези принципу рівності у праві та філософсько-правових ідеях. Констатовано, що досліджувана категорія зародилася в період Античності, і розвивається дотепер.  Рівність означає одинкаве становище людей у суспільстві. Дана категорія має аксіологічний характер і формувалася еволюційно, разом з розвитком концепцій держави і права. Одними із перших поняття рівності сформували піфагорійці, які розглядали право як рівну міру нормування нерівних відносин  та нерівних осіб. Представники даної течії вважали, що нерівність походить від законів, а не від природи.

Метою статті є аналізі правової політики у сфері протидії віковій дискримінації поза трудовою сферою. Методами дослідження є комплекс філософських методів (зокрема діалектичний та герменевтичний), загальнонаукових (порівняння, історичний, аналізу та синтезу) та спеціально-наукових методів (порівняльно-правовий та метод дослідження практики). Результати:  доведено неналежність правової політики України та низки європейських держав щодо обмеження прав людей як фактору забезпечення громадського здоров’я.

=

У статті аналізується проблема дискримінації особи чи групи осіб як соціального явища, що має негативне значення для суспільства, держави та людини. Доведено, що прояви нерівності це складне соціальне явище, що субурдинується зі спрощеною моделлю мислення про людей з певною індивідуальною характеристикою зі стереотипами, упередженням  та стигмами.

Визначено основні підходи до розуміння громадянського суспільства як філософсько-правової категорії, котрі дали змогу показати плюралізм цієї дефініції. Проаналізовано концептуальні основи громадянського суспільства в історії філософсько- правового дискурсу. Обґрунтовано положення про те, що інваріантним змістом концепту громадянського суспільства залишались ідеї свободи, рівності, справедливості, суспільні цінності та чесноти.

Розглядаються рівність, гідність та пропорційність як принципи прав людини. Досліджуються наукові підходи щодо їх втілення у конституційно-правову практику. Аналізується іноземний досвід реалізації цих принципів.