Особливості організаційно-правового забезпечення інформаційної безпеки в умовах війни з росією

Анотація. В статті на підставі теоретичного та практичного вивчення сутності та особливостей регулювання інформаційно-правових відносин в умовах російської агресії акцентується увага на проблемних питаннях  організаційно-правового забезпечення інформаційної безпеки як діяльності, спрямованої на запобігання, своєчасного виявлення та  припинення загроз, які деструктивно впливають  на життєво важливі інтереси особистості, суспільства та держави в інформаційній сфері.

Доведено, що  аналіз результатів прийняття міжнародно-правових актів Генеральною Асамблеєю ООН за останні роки, з їх недалекоглядним та безперспективним баченням,  впевнено доводять, що весь тягар організаційно-правового забезпечення інформаційної безпеки у формуванні принципових позицій  щодо врегулювання норм, спрямованих на вироблення єдиного механізму у протидії загрозам  геополітичній інформаційні безпеці, як і раніше покладається на держави в межах їх територіальної юрисдикції.

Визначено, що інформаційний тиск, який безперервно застосовується росією проти України на протязі останнього десятиріччя, супроводжується шаленою  інформаційною пропагандою, спрямованою на дискредитацію органів публічної влади, безпідставного звинувачення ЗСУ у загибелі осіб на тимчасово окупованої території, нав’язування шовіністичної ідеї  відстоювання «руського миру», повернення пострадянських республік до «оновленого Союзу» з його імперськими загарбницькими цілями.

Враховуючи проблеми організаційно-правового забезпечення інформаційної безпеки, проведено аналіз реалізації нормативно-правових актів, які регулюють інформаційно-правові відносини в умовах російсько-української війни. Звернена увага на порядок створення та діяльність системи оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами загального користування та національного центру управління електронними комунікаційними мережами для цілей оборони та безпеки держави в умовах воєнного стану.

В праці досліджуються питання протидії фішингу  як форми інформаційної атаки, яка, маскуючись під електронні повідомлення, здійснюється оманливим шляхом злочинними групами на користувача з метою отримання  будь-якого типу даних. Окреслено проблеми, пов’язані  із впровадження системи фільтрації фішингових доменів, які можуть створювати додаткові суттєві ризики   та  нести загрози для інформаційної безпеки України. Визначено механізм організаційно-правового  забезпечення протидії дезінформації та засоби її протистотяння.

З урахуванням рекомендацій більшості науковців та практиків надано пропозиції щодо оптимізації організаційно-правового забезпечення інформаційної безпеки в умовах російської агресії.