дезінформація

У цій статті досліджується образ поляків в українському медіапросторі під час російськоукраїнської війни, зосереджуючись на періоді з 2022 по 2024 роки. Використовуючи якісний контент-аналіз українських регіональних медіа, дослідження викоремлює, як польсько-українські відносини виглядали в контексті війни, гуманітарної допомоги, історичних наративів і геополітичних альянсів. Дослідження визначає домінуючі теми в медійному дискурсі, зокрема роль Польщі як ключового союзника в опорі України, який забезпечував притулок та гуманітарну підтримку, а також є давнім історичним партнером.

В умовах повномасштабного збройного конфлікту, спричиненого агресією ро­сійської федерації проти України, цифрові технології стали невід’ємною частиною як бойових дій, так і повсякденного життя цивільного населення. Це створює без­пре­цедентні виклики для забезпечення та захисту прав людини. У статті проана­лізовано ключові проблеми, що виникають на перетині цифрових технологій, прав людини та збройного конфлікту в українському контексті.

У статті на підставі теоретичного та практичного вивчення сутності та особливостей регу лювання інформаційно-правових відносин в умовах російської агресії акцентовано на проб лемних питаннях організаційно-правового забезпечення інформаційної безпеки як діяльності, спрямованої на запобігання, своєчасне виявлення та припинення загроз, які деструктивно впливають на життєво важливі інтереси особистості, суспільства та держави в інформаційній сфері.

Стаття “Правові аспекти боротьби з дезінформацією в Європейському Союзі: уро- ки для України» детально описує та аналізує проблему пов’язану з великою кількістю неправдивої, маніпулятивної та вкрай шкідливої інформації, з якою змушена стикатись кожна сучасна людина. Приділяється особлива увага законодавчому регулюванні інформаційної сфери, заходах спрямованих на покращення інформаційної безпеки в Європейському Союзі та Україні.

У статті проаналізовано український досвід медіамістифікації у контенті всеукраїнських телеканалів. Актуальною проблема є застосування жанру містифікації у контенті всеукраїнських телеканалів, за допомогою якого журналісти демонструють  в країні та за її межами фейкові новини чи сфабриковані програми на телебаченні як реальні. Проаналізовані наукові підходи вчених  до визначення поняття «медіамістифікація».

Проаналізовано комплекс чинників та тенденцій, що зумовлюють посилення проявів постправди у сучасному політичному процесі та свідчать про це. Наголошено, що раніше у політиці зустрічалися лише окремі прояви постправди. Визначено головних суб’єктів поширення постправди, а також проблеми, які зумовлені цим феноменом. Наголошено, що на сучасному етапі серед факторів посилення постправди ключовими є: соціально-технологічні, політичні, економічні та наукові. З’ясовано взаємопов’язані тенденції, які перешкоджають отримувати правдиву інформацію та посилюють феномен постправди.

Розглянуто особливості формування і розвитку законодавчої та нормативно-правової бази у сфері забезпечення інформаційної безпеки України. Проаналізовано наявні проблеми у законодавчих нормах, прийнятих для вирішення тактичних завдань, без урахування стратегічних орієнтирів. Виявлено їх певну несистемність та неузгодженість між собою. Актуалізовано проблему принципових недоліків категоріально-понятійного апарату законів та підзаконних актів в інформаційній сфері.

Стаття репрезентує законодавчі проекти змін щодо Закону про друковані засоби масової інформації, зокрема Закону про медіа і закону про дезінформацію. Схарактеризовано особливості сучасного етапу комунікації і функціонування в ній інформації та маніпулювання нею з метою ворожого впливу на правосвідомість комунікантів. Вказано на шкідливі наслідки гібридної інформаційної війни. Висловлені окремі думки щодо положень обговорюваних законопроектів

Досліджено меми як експресивний риторичний ресурс у мас-медійних репрезентаціях російсько-української гібридної війни. Об’єктом розгляду є гасла й мікроцитати із 88 дискурсу російської пропаганди, що слугують для легітимації зовнішньої агресії та окупаційної політики РФ. Віддзеркалені в українському контрдискурсі як інтертекстуальний матеріал, вони використовуються у функції критичних мішеней-референцій для деконструкції фейків та знешкодження маніпулятивних програм. Загалом мережі меметичних знаків підпорядковані завданням символічної ідентифікації сторін конфлікту та їхніх завдань.

Розглянуто поняття дезінформації; з’ясовано відмінність між дезінформацією та фейком. Запропоновано класифікацію фейків за різними ознаками, з’ясовано різновиди фейкової інформації з метою поширення у мережі Інтернет. Досліджено суть і походження поняття “фейк”, описано процес створення та поширення фейкової інформації у соціальних медіа.