Особливості виникнення і розвитку девіантної поведінки неповнолітніх засуджених без ізоляції від суспільства

Цитування за ДСТУ: Гумін О, Кузьма Ю. (2024) Особливості виникнення і розвитку девіантної поведінки неповнолітніх засуджених без ізоляції від суспільства. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: "Юридичні науки". Том 11. № 1(41). С. 73-78.  DOI: ​https://doi.org/10.23939/law2024.41.073

Citation APA: Humin O., Kuzma Y. (2024) Peculiarities of the emergence and development of deviant behavior of juvenile convicts without isolation from society. Bulletin of Lviv Polytechnic National University. Series: Legal Sciences. Vol. 11, No. 1(41), pp. 73-78.  DOI: https://doi.org/10.23939/law2024.41.073

1
Національний університет “Львівська політехніка”, Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти
2
Львівський університет бізнесу та права

Неповнолітні, які вчинили кримінальні правопорушення, є предметом пильного спостереження для кримінологів, правозахисників та суспільства загалом. Одним із конкретних аспектів є судова практика, за допомогою якої неповнолітні можуть бути засуджені до певних видів покарань без ізоляції від суспільства, таких як умовне покарання, штраф, громадські та виправні роботи. Ця практика має переваги і недоліки, які потрібно враховувати із кримінологічного погляду.

З одного боку, засудження неповнолітніх без ізоляції від суспільства може позитивно впливати на їхнє реабілітування та реінтеграцію у суспільство. Умовне покарання, наприклад, може сприяти зміні поведінки засудженого за рахунок умовної відповідальності та підтримки, скерування на програми реабілітації. Такі заходи дають неповнолітньому змогу залишатися у своєму оточенні, де він може мати підтримку від родини та інших соціальних агентів, що сприяє його адаптації та соціалізації.

З іншого боку, існують певні ризики, пов’язані із використанням таких альтернативних видів покарань для неповнолітніх. Наприклад, умовне покарання може бути сприйняте як недостатньо суворе, яке передбачає занадто м’яку відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, що може не стимулювати зміну поведінки. Крім того, відсутність ізоляції від суспільства може створювати ризик для громадської безпеки, особливо якщо засуджений продовжує поводитись антисоціально. 

Одним із ключових аспектів вирішення цієї проблеми є індивідуалізація покарання, із урахуванням конкретних обставин справи, а також потреб та можливостей неповнолітнього. Зокрема, важливо враховувати його вік, ступінь соціальної адаптації, наявність підтримки з боку родини та інших соціальних структур.

1. Гончаренко С. У. (1997). Український педагогічний словник. Київ: Либідь. 376 с.

2. Нечітайло І. С., Борюшкіна О. В. (2020). Компетентнісний підхід до освіти: соціологічна концептуалізація крізь призму диспозиційної теорії. Грані: наук.-теорет. альманах. № 12(23). C. 47–57.

3. Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників / за заг. ред. А. Й. Капської, І. М. Пінчук, С. В. Толстухової. Київ: УДЦССМ, 2001. 260 с.

4. Філоненко В. М., Нечітайло І. С. (2022). Злочинці-рецидивісти: психологічна характеристика: монографія. Харківський національний університет внутрішніх справ. Івано-Франківськ: Фоліант. 244 с.

5. Якимова С. В., Маковецька Н. Є., Омельчук О. М. (2014). Кримінологія: Загальна та Особлива частини: підручник. Хмельницький: Хмельницький ун-т управління та права. 442 c.