Анотація. Девіантна поведінка неповнолітніх проявляється у різних формах та має різний ступінь вираженості, зумовлених впливом зовнішнього соціального середовища та індивідуальними особливостями самої особистості неповнолітнього, які визначають його реакції на різні життєві невдачі.
Поведінка, що відхиляється від загальноприйнятих очікувань може мати як конструктивний, так і деструктивний характер, а девіантна поведінка відповідно позитивною чи негативною. При цьому оцінка такої поведінки відбувається виходячи з соціальних наслідків такого відхилення.
Встановлено, що в рамках кримінологічного дослідження інтерес становить негативна девіантна поведінка неповнолітніх, яка має наслідком кримінальну відповідальність (відповідно до Кримінального кодексу України), і та, яка не тягне за собою такої відповідальності (наприклад, відмова від соціальних контактів, самоізоляція або уникання суспільних норм і взаємодії з іншими людьми; дії, що суперечать загальноприйнятим нормам спілкування, як-от, грубість; вживання алкоголю неповнолітніми, яке ще не призводить до правопорушень, але є соціально неприйнятним; дії, що викликають соціальне неприйняття через порушення естетичних або моральних норм, але не є протизаконними, приміром, татуювання чи пірсинг у екстремальних формах; протестна поведінка, наприклад, ігнорування традицій або демонстративне порушення етикету; або ж вчинення дій неповнолітніми особами, які об’єктивно мають ознаки кримінальних правопорушень, але суб’єкти їх вчинення, не досягли віку, з якого наступає кримінальна відповідальність).
У статті зазначено, що окремої теорії девіантної поведінки, в тому числі серед неповнолітніх, не існує, проте усі дослідники єдині в наступному твердженні, про те, що усунення окремих чинників може суттєво зменшити ймовірність девіантної поведінки, проте лише системний підхід до ліквідації всіх детермінант девіації дає підстави говорити про високу ймовірність значного зменшення чи часткового викорінення таких дій.
Девіантна поведінка особистості є складною формою соціальної поведінки, яка визначається не одним, а низкою взаємопов'язаних чинників.
Відтак встановлено, що не можна стверджувати, що в кожному окремому випадку девіантної поведінки потребується дослідження лише біологічних, психологічних або соціальних чинників. Необхідний комплексний підхід, який враховує всі ці фактори в сукупності, адже така поведінка є результатом невдалого процесу соціалізації молоді: внаслідок порушень у процесах ідентифікації та індивідуалізації, такі індивіди легко потрапляють у стан "соціальної дезорганізації", коли культурні норми, цінності та соціальні зв'язки відсутні, слабшають або суперечать один одному.
Важливо створювати передумови для попередження негативної відхильної поведінки, зокрема, через пропаганду здорового способу життя, формування сприятливого соціально-психологічного клімату в оточенні дитини та надання можливостей для самореалізації особистості в суспільстві.
1. Павлюк О. (2023). Характеристика девіантної та делінквентної поведінки неповнолітніх до, та у період військового стану. Вісник післядипломної освіти. Вип. 26(55) Серія "Соціальні та поведінкові науки"; Серія "Управління та адміністрування". С. 105–128. URL: http://umo.edu.ua/images/content/nashi_vydanya/visnyk_PO/26_55_2023/Social/Bulletin_26_55_Social_and_behav_Manag_Admin_sciences_Pavlyuk.pdf.
2. Гарасимів Т. З. (2012). Природні та соціальні детермінанти формування девіантної поведінки людини: філософсько-правовий вимір: монографія / Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 420 с.
3. Ком’яга А. В., Головко В. М. (2022). Проблема поведінкової девіації молоді та профілактика девіантної поведінки неповнолітніх. Південноукраїнський правничий часопис, С. 118–122.
4. Козубовська І. В. (2018). Природа девіантної поведінки неповнолітніх. Науковий вісник Ужгородського національного університету: серія: Педагогіка. Соціальна робота. Ужгород, Вип. 1 (42). С. 101–104.
5. Життєві кризи особистості: Науково - методичний посібник (1998): У 2 ч. / Ред.рада: В.М. Доній (голова), Г.М. Несен (заст. голови), Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков (керівники авторського колективу) та ін. К.: ІЗМН, Ч.1: Психологія життєвих криз особистості, 360 с.
6. Тимошенко В., Шакун В. (2021). Теоретичні основи кримінології: монографія. Київ: Юрінком Інтер, 240 с.
7. Корецький C. (2003). Кримінологічна характеристика девіантної поведінки неповнолітніх: дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / С.М.Корецький ; Національна академія внутрішніх справ України. К., 185 с.
8. Федорченко Т. (2011). Соціально-педагогічні детермінанти девіантної поведінки школярів. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Випуск 2 (15). С. 226–236.