Девіантна поведінка неповнолітніх проявляється у різних формах та має різний ступінь вираженості, що зумовлено впливом зовнішнього соціального середовища та індивідуальними особливостями самої особистості неповнолітнього, які визначають його реакції на різні життєві невдачі.
Поведінка, що відхиляється від загальноприйнятих очікувань, може бути як конструктивною, так і деструктивною, а девіантна поведінка відповідно позитивною чи негативною. Водночас оцінка такої поведінки відбувається з огляду на соціальні наслідки такого відхилення.
Встановлено, що в межах кримінологічного дослідження інтерес становить нега тивна девіантна поведінка неповнолітніх, яка має наслідком кримінальну відпові дальність (відповідно до Кримінального кодексу України), і та, яка не тягне за собою такої відповідальності (наприклад, відмова від соціальних контактів, самоізоляція або уникання суспільних норм і взаємодії з іншими людьми; дії, що суперечать загально прийнятим нормам спілкування, як-от, грубість; вживання алкоголю неповнолітніми, яке ще не призводить до правопорушень, але є соціально неприйнятним; дії, що викли кають соціальне неприйняття через порушення естетичних або моральних норм, але не є протизаконними, приміром, татуювання чи пірсинг у екстремальних формах; про тестна поведінка, наприклад, ігнорування традицій або демонстративне порушення етикету; або ж вчинення дій неповнолітніми особами, які об’єктивно мають ознаки кримінальних правопорушень, але суб’єкти вчинення їх не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність).
У статті зазначено, що окремої теорії девіантної поведінки, також серед непов нолітніх, не існує, проте всі дослідники єдині в тому, що усунення окремих чинників може істотно зменшити ймовірність девіантної поведінки, проте лише системний підхід до ліквідації всіх детермінант девіації дає підстави говорити про високу ймовірність значного зменшення чи часткового викорінення таких дій.
Девіантна поведінка особистості є складною формою соціальної поведінки, яка визначається не одним, а низкою взаємопов’язаних чинників.
Відтак встановлено, що не можна стверджувати, що в кожному окремому випадку девіантної поведінки потребується дослідження лише біологічних, психологічних або соціальних чинників. Потрібен комплексний підхід, який враховує всі ці фактори разом, адже така поведінка є результатом невдалого процесу соціалізації молоді: внаслідок порушень у процесах ідентифікації та індивідуалізації такі індивіди легко потрапляють у стан “соціальної дезорганізації” тоді, коли немає культурних норм, цінностей та соціальних зв’язків чи вони слабшають або суперечать один одному.
Важливо створювати передумови для попередження негативної відхильної пове дінки, зокрема, через пропаганду здорового способу життя, формування сприятливого соціально-психологічного клімату в оточенні дитини та надання можливостей для самореалізації особистості в суспільстві.
1. Павлюк О. (2023). Характеристика девіантної та делінквентної поведінки неповнолітніх до та у період військового стану. Вісник післядипломної освіти. Вип. 26(55). Серія “Соціальні та поведінкові науки”; Серія “Управління та адміністрування”. С. 105–128. URL: http://umo.edu.ua/images/content/nashi_vydanya/ visnyk_PO/26_55_2023/Social/Bulletin_26_55_Social_and_behav_Manag_Admin_sciences_Pavlyuk.pdf
2. Гарасимів Т. З. (2012). Природні та соціальні детермінанти формування девіантної поведінки людини: філософсько-правовий вимір: монографія. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 420 с.
3. Ком’яга А. В., Головко В. М. (2022). Проблема поведінкової девіації молоді та профілактика девіант ної поведінки неповнолітніх. Південноукраїнський правничий часопис. С. 118–122.
4. Козубовська І. В. (2018). Природа девіантної поведінки неповнолітніх. Науковий вісник Ужго родського національного університету: серія: Педагогіка. Соціальна робота. Ужгород. Вип. 1 (42). С. 101– 104.
5. Життєві кризи особистості: Науково-методичний посіб. (1998): У 2 ч. / Ред. рада: В. М. Доній (голова), Г. М. Несен (заст. голови), Л. В. Сохань, І. Г. Єрмаков (керівники авторського колективу) та ін. К.: ІЗМН, ч.1: Психологія життєвих криз особистості, 360 с.
6. Тимошенко В., Шакун В. (2021). Теоретичні основи кримінології: монографія. Київ: Юрінком Інтер, 240 с.
7. Корецький C. (2003). Кримінологічна характеристика девіантної поведінки неповнолітніх: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. К., 185 с. 8. Федорченко Т. (2011). Соціально-педагогічні детермінанти девіантної поведінки школярів. Теоре тико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Вип. 2 (15). С. 226–236.
8. Федорченко Т. (2011). Соціально-педагогічні детермінанти девіантної поведінки школярів. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Випуск 2 (15). С. 226–236.