неповнолітні

В статті досліджуються проблеми поширення наркотизму, зокрема, наркоманії серед неповнолітніх в Україні на сучасному етапі. Проаналізовано наслідки вживання наркотичних речовин (психосоціальні та медичні). Також простежено взаємозв’язок між вживанням наркотичних речовин та злочинністю загалом. Звернено увагу на специфічні особливості наслідків вживання наркотичних речовин неповно­літніми особами. Окрема увага присвячена проблемі віктимізації осіб, які допускають немедичне вживання наркотичних засобів.

Неправомірна поведінка неповнолітніх належить до складних соціально-правових явищ, оскільки вона негативно впливає не лише на юних правопорушників, а й на су­спільство загалом. Неповнолітній вік зумовлений браком соціального досвіду, здат­ністю правильно оцінити певні життєві проблеми, нерозвиненістю фізіологічного та пси­хо­логічного стану.

У статті досліджуються види покарань, які можуть бути застосовані до непов­но­літніх згідно з Кримінальним кодексом України. Зазначається, що стаття 51 КК України містить загальний перелік покарань, тоді як стаття 98 встановлює спеціальну підси­стему покарань для неповнолітніх, до якої входять: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт та позбавлення волі на певний строк.

Девіантна поведінка неповнолітніх проявляється у різних формах та має різний ступінь вираженості, що зумовлено впливом зовнішнього соціального середовища та індивідуальними особливостями самої особистості неповнолітнього, які визначають його реакції на різні життєві невдачі.  

Поведінка, що відхиляється від загальноприйнятих очікувань, може бути як конструктивною, так і деструктивною, а девіантна поведінка відповідно позитивною чи негативною. Водночас оцінка такої поведінки відбувається з огляду на соціальні наслідки такого відхилення.  

У сучасному правозастосовчому процесі особлива увага надається питанням кри мінальної відповідальності неповнолітніх. Це зумовлено неодмінністю забезпечення їх прав та інтересів, а також сприяння їхньому виправленню та соціальній реабілітації. Ця наукова стаття розглядає систему призначення кримінальних покарань для неповно літніх осіб. Автор проводить аналіз законодавства, практики та принципів, що визна чають умови кримінальних покарань для цієї категорії осіб.

Системи поводження з дітьми, які мають проблеми із законом, існують вже більше ніж століття, починаючи зі створення окремих установ для неповнолітніх правопоруш ників та дітей “групи ризику”. Незабаром було прийнято низку нормативно-правових актів. Хоча від початку діяли різні моделі, переважав підхід, орієнтований на забезпе чення благополуччя дитини, тобто забезпечення її найвищих інтересів.

Неповнолітні, які вчинили кримінальні правопорушення, є предметом пильного спостереження для кримінологів, правозахисників та суспільства загалом. Одним із конкретних аспектів є судова практика, за допомогою якої неповнолітні можуть бути засуджені до певних видів покарань без ізоляції від суспільства, таких як умовне покарання, штраф, громадські та виправні роботи. Ця практика має переваги і недоліки, які потрібно враховувати із кримінологічного погляду.

Правове регулювання – це здійснюваний за допомогою системи правових актів (юридичних норм, правовідносин, індивідуальних приписів тощо) результативний, нор мативно-організаційний вплив на громадські відносини з метою їх упорядкування, охо рони, розвитку відповідно до суспільних потреб.

Подано науково-теоретичний огляд вітчизняних і зарубіжних досліджень щодо
проблеми формування агресії та девіацій поведінки у дитячому середовищі. Розглянуто
психологічні особливості деструктивної поведінки та її характеристик з позиції
психології, соціології та кримінально-правових наук. Розкрито механізми формування
протиправних дій, а також проаналізовано вплив девіацій на формування особистості.
Проаналізовано соціальні відхилення поведінки особистості, які формуються під
впливом соціальних інститутів, а також теорії причин виникнення відхилень.

Розглянуто систему ювенальної юстиції. Особливу увагу зосереджено на моделях ювенальної юстиції. Визначено оптимальну модель для упровадження у національне законодавство.