Diminutives as Markers in Ukrainian Identity

Анотація. Дослідження ідентичності назагал викликає у різних культурних сферах оцінку домірності.У багатьох вчених пов’язані проблеми розпізнавання її маркерів набули належної ваги. Однак саме українська ідентичність не завжди знаходила своє обʼєктивне розкриття. Це повʼязаано із маніпуляційними практиками і технологіями російської псевдонауки. У статті йдеться про ознаку, яка увиразнює особливості лексичного узусу національної мови.Йдеться про слова - маркери, які мають значення демінутивів, семантика яких повʼязана із експресією комунікації. Емоційно-експресивні відтінки висловлювання передають індивідуальні особливості мовленнєвого розвитку особистості, що стосуються трагічного розвитку подій у її житті або її щасливих життєвих ситуацій. До уваги взяті різностильові жанри медійних наративів, художніх творів (політичні погляди та мотиви, публіцистичні виступи, епічні твори художників слова, пісенні їхні аналоги).

Звернена увага на методологічну роль демінутивів у процесі філософського осмислення аксіологічної вартості та духовності носіїв таких маркерів, їхнього антропологічного характеру спонтанного процесу мислення у ментальному вимірі українців.

Взяті для аналізу текстуальні різножанрові взірці є відомими творами класичної української культури (Т. Шевченко, П. Чубинський, Г. Квітка-Основʼяненко, І. Котляревський та ін.). Транслювання демінутивів особистостей,які відтворюють почуття із уболіванням  за долю України, своїх рідних і близьких, підтверджують особливу знаковість національної ідентичності, феномен якої втілений у бінарних формах: добро-зло, притаманних духовній сутності нашого народу,його внутрішньому світові.