ідентичність

Анотація. Дослідження ідентичності назагал викликає у різних культурних сферах оцінку домірності.У багатьох вчених пов’язані проблеми розпізнавання її маркерів набули належної ваги. Однак саме українська ідентичність не завжди знаходила своє обʼєктивне розкриття. Це повʼязаано із маніпуляційними практиками і технологіями російської псевдонауки. У статті йдеться про ознаку, яка увиразнює особливості лексичного узусу національної мови.Йдеться про слова - маркери, які мають значення демінутивів, семантика яких повʼязана із експресією комунікації.

У статті окреслено змістовні пріоритети, які розкривають сутність ідентичності, зокрема увиразнено індивідуальні та соціальні константи ідентичності шляхом філософсько-правового моделювання їх взаємодії. Доведено, що потенціал одного з найбільш потужних концептів в сучасному глобалізованому суспільстві має поняття ідентичності. Феномен ідентичності є своєрідною призмою, крізь яку осмислюють, аналізують та інтерпретують основні сфери людського буття.

Стаття присвячена проблематиці тлумачення об’єктів архітектурної спадщини, в контексті постійного збільшення їх кількості та розширення їх типологічного спектру, що веде до загрози релятивізації поняття «цінності»; в зв’язку із цим, виникає необхідність розширення формулювання категорії цінності тих чи інших об’єктів спадщини. Одним із досі не задіяних ресурсів, у цьому контексті, може вважатись поняття ідентичності, розуміння якої потребує теоретичної кваліфікації.

Стрімкі процеси змін у суспільстві вимагають осмислених оцінок сучасного буття. Наявний у соціумі ситуативний критицизм конституює філософський наратив у площині дискурсивного осмислення багатовекторності методологічного аналізу і синтезу семантики комунікації. Така необхідність продиктована завданнями філософсько-правової науки, потребами стимулювання аналізу базових правових параметрів прогнозування закономірностей майбутнього розвитку суспільства, об’єднаного законами еволюції, які є загальноцивілізаційними для усього світу.

Статтю присвячено проблемі актуалізації потенціалу культурної пам’яті як соціального інструменту в процесі конструювання ідентичності особистості. Виокремлено та узагальнено проблеми, які існують у сфері колективної, суспільної і культурної пам’яті. Розкрито феномен культурної пам’яті як рушія змін та його зв'язок із теорією прав людини як індикатора демократичних змін. З’ясовано потенціал дослідження ролі культурної пам’яті у період демократичної трансформації українського суспільства як посередника нового суспільного наративу минулого, що інтегрує різні перспективи.