ідентичність

Анотація. У статті здійснено аналіз соціально-психологічних чинників адаптації вимушених мігрантів. Розкрито основні психологічні особливості формування внутрішньої картини світу вимушених мігрантів та окреслено шляхи подолання онтоекологічної невлаштованості, стану “внутрішнього переміщення”. Проаналізовано результати дослідження умов проживання вимушених мігрантів з України. Представлено результати вибору вимушеними мігрантами з України стратегій акультурації, а саме: асиміляцію, інтеграцію, маргіналізацію, розділення. Розкрито роль стратегій акультурації в адаптації вимушених мігрантів.

Досліджується вплив української трудової міграції на корпоративну культуру міжнародних компаній та окреслюються ключові виклики й можливості, пов’язані з інтеграцією українських працівників. Розглядаються особливості їхніх професійних навичок, ціннісних орієнтирів та моделей поведінки, які можуть сприяти трансформації управлінських підходів у багатонаціональних колективах. Окреслюється процес адаптації українців, їх інтеграція в усталені корпоративні стандарти та вплив на результативність командної взаємодії.

Дослідження ідентичності назагал викликає у різних культурних сферах оцінку домір­ності. У багатьох вчених пов’язані проблеми розпізнавання її маркерів набули належної ваги. Однак саме українська ідентичність не завжди знаходила своє обʼєктивне розкриття. Це повʼязано із маніпуляційними практиками і технологіями російської псевдонауки. У статті мовиться про ознаку, яка увиразнює особливості лексичного узусу національної мови. Йдеться про слова- маркери, що мають значення демінутивів, семантика яких повʼязана з експресією комунікації.

У статті окреслено змістовні пріоритети, які розкривають сутність ідентичності, зокрема увиразнено індивідуальні та соціальні константи ідентичності шляхом філософсько-правового моделювання їх взаємодії. Доведено, що потенціал одного з найбільш потужних концептів в сучасному глобалізованому суспільстві має поняття ідентичності. Феномен ідентичності є своєрідною призмою, крізь яку осмислюють, аналізують та інтерпретують основні сфери людського буття.

Стаття присвячена проблематиці тлумачення об’єктів архітектурної спадщини, в контексті постійного збільшення їх кількості та розширення їх типологічного спектру, що веде до загрози релятивізації поняття «цінності»; в зв’язку із цим, виникає необхідність розширення формулювання категорії цінності тих чи інших об’єктів спадщини. Одним із досі не задіяних ресурсів, у цьому контексті, може вважатись поняття ідентичності, розуміння якої потребує теоретичної кваліфікації.

Стрімкі процеси змін у суспільстві вимагають осмислених оцінок сучасного буття. Наявний у соціумі ситуативний критицизм конституює філософський наратив у площині дискурсивного осмислення багатовекторності методологічного аналізу і синтезу семантики комунікації. Така необхідність продиктована завданнями філософсько-правової науки, потребами стимулювання аналізу базових правових параметрів прогнозування закономірностей майбутнього розвитку суспільства, об’єднаного законами еволюції, які є загальноцивілізаційними для усього світу.

Статтю присвячено проблемі актуалізації потенціалу культурної пам’яті як соціального інструменту в процесі конструювання ідентичності особистості. Виокремлено та узагальнено проблеми, які існують у сфері колективної, суспільної і культурної пам’яті. Розкрито феномен культурної пам’яті як рушія змін та його зв'язок із теорією прав людини як індикатора демократичних змін. З’ясовано потенціал дослідження ролі культурної пам’яті у період демократичної трансформації українського суспільства як посередника нового суспільного наративу минулого, що інтегрує різні перспективи.