Індивідуальні та соціальні константи ідентичності: філософсько правове моделювання їх взаємодії

У статті окреслено змістовні пріоритети, які розкривають сутність ідентичності, зокрема увиразнено індивідуальні та соціальні константи ідентичності шляхом філософсько-правового моделювання їх взаємодії. Доведено, що потенціал одного з найбільш потужних концептів в сучасному глобалізованому суспільстві має поняття ідентичності. Феномен ідентичності є своєрідною призмою, крізь яку осмислюють, аналізують та інтерпретують основні сфери людського буття. Актуалізація ідентичності як суспільної проблеми простежується на усіх рівнях: побутову, державному, політичному, релігійному, гендерному тощо.

Автором з’ясовано, що  концепт ідентичності не є ні очевидним, ні гомогенним конструктом, що має беззаперечний смисл і цінність у різних соціокультурних контекстах. Постійний та різносторонній інтерес до феномену ідентичності дає підстави стверджувати про незавершеність та відкритість дискурсу про ідентичність як категорію філософсько-правової науки. Тому сьогодні постає нагальна потреба у визначенні перспектив подальших досліджень в цьому напрямі, насамперед через дослідження двох аспектів: по-перше, методик визначення та оцінки феномену ідентичності у малих та великих соціальних групах в умовах зростаючого рівня правової та соціальної поляризованості та недовіри до різних суспільних інститутів (державних, правових, суспільних) та реалізацію соціально вагомих рішень, тобто переведення риторики про ідентичність з індивідуально-психологічного на соціально-культурний та національний рівень; по-друге, вироблення підходів до розрізнення «справжньої» ідентичності, її аутентичного виміру від «ситуативних» ідентичностей в умовах опортунізму атомізованих суспільств, прикладом якого є нині Україна.