У сучасному світі участь громадян у діяльності органів публічної влади набуває дедалі важливішого значення. Це зумовлено глобальними соціальними, економічними і політичними змінами, які породжують як нові виклики, так і нові можливості для сучасних демократій.
Практика західних країн показує, що залучення громадськості до роботи органів публічної влади сприяє ефективному врядуванню. Сучасний розвиток окремих механізмів демократії участі є фактичним визнанням недостатності механізмів, якими оперує представницька демократія, свідченням того, що чинні механізми потребують доповнення і істотного розширення.
В контексті глобальних змін, участь громадян у державному управлінні є критично важливою. Вона дає змогу забезпечити прозорість роботи і підзвітність органів державної влади, посилити соціальну згуртованість, уникнути виникнення конфліктів між владою і народом за допомогою ведення постійного продуктивного діалогу. Незважаючи на її численні переваги, маємо визнати, що громадська участь у діяльності органів публічної влади усе ще потребує підвищення рівня громадянської освіти, забезпечення відкритості та доступності державних органів, розвитку широкого спектру механізмів участі.
Досліджуючи питання взаємин влади і громадськості через фактор участі, констатуємо, що громадянське суспільство – основа демократичної держави. Водночас взаємодія держави і суспільства балансує поміж двома принципово відмінними площинами. З одного боку, громадянське суспільство не існує поза державою, перебуває з нею у відносинах постійного діалогу і співпраці, де держава обмежує себе на користь суспільства. З другого боку, державна влада протиставляється громадянському суспільству, поступово відокремлюючись від народу і набуваючи окремих рис антагоніста. В цьому аспекті виникає ризик узурпації влади, де під контроль беруться усі сфери суспільного життя. Допомогти розв’язати проблему може добре продумане, збалансоване законодавство, правова активність громадян, розбудова і постійне зміцнення демократичних інституцій.
1. Ганжук О. (2024). Демократія участі в Україні: стан та умови реалізації. Український часопис конституційного права. Вип. 1. С. 32–41.
2. Дем’янчук О. П. (2015). Політична і громадянська освіта як політичний інститут: потреба формування в Україні. Гілея. Вип. 102. С. 412–416.
3. Іванова О. В. (2023). Особливості формування та утвердження в Україні засад демократії та громадянського суспільства. Науковий журнал “Політикус”. Вип. 3. С. 73–77.
4. Мамонтова Е. (2018). Демократія участі – нова філософія управління. Актуальні проблеми державного управління. № 1(73). С. 35–39. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/apdyo_2018_1_7.pdf (Дата звернення: 15.12.2024).
5. Неофіта Д. (2024). Теоретико-правовий дискурс поняття “партисипативна демократія. Молодий вчений. № 3 (127). С. 67–72. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/6137-%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96-6002-2-10-20240411.pdf (Дата звернення: 15.12.2024).
6. Нечай О. В. (2024). Партисипативна демократія в умовах політичних змін. Науковий журнал “Політикус”. Вип. 3. С. 84–89. URL: chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/19993/1/15.pdf (Дата звернення: 15.12.2024).
7. Нікітенко Л. О. (2022). Еволюція ідеї партисипативної демократії. Електронне видання “Аналітично-порівняльне правознавство”. № 6. С. 346–350. URL: http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/274171/269375 (Дата звернення: 15.12.2024).
8. Олійник О., Солошенко О. (2024). Формування громадянської компетентності як провідний вектор діяльності кафедри теорії і методики викладання суспільно-правових дисциплін. Новий колегіум. Вип. 4. С. 93–98. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/16590-49381-1-SM.pdf (Дата звернення: 15.12.2024).
9. Рябовол Л. Т. (2025). Громадянська освіта: сутність та значення в контексті духовно-інтелектуального становлення особистості (врахування європейського досвіду в Україні. Духовно-інтелектуальне виховання і навчання молоді в XXI столітті). Щорічний міжнародний збірник наукових праць. Вип. 7. С. 22–26. URL: https://journal.world-ontology.org/index.php/journal/article/view/421/381 (Дата звернення: 15.12.2024).
10. Pieters J. N. (2001). Participatiry democracy reconceived. Futures. 33(5). P. 407–422. URL: https://www.researchgate.net/publication/222297867_Participatory_Democra... (Дата звернення: 15.12.2024).