демократія

Доступність суду, як елемент правової держави, відіграє вагому роль у реалізації права громадян на справедливий суд. В сучасних умовах потрібно проана­лізувати основні бар’єри, які можуть обмежувати участь громадськості у судочинстві. Аргумен­товано, що усунення таких бар’єрів може сприяти активніше звертатися до суду по захист законних прав та інтересів, залучати громадськість до участі у судочинстві як через безпосередню участь у судовому розгляді, так і через інститути громадського контролю.

        Досліджено вплив пандемії коронавірусу на виборчий процес та результати виборів.

Розкрито зміст козацького самоврядування Запорозької Січі в контексті продовження державотворчих традицій України в польсько-литовську добу. Охарактеризовано особливості функціонування самоврядування на Запорізькій Січі як християнської козацької республіки, де глибокий демократизм сус- пільно-політичного устрою «освячувався» відповідною ідеологією, що базувалася на православному християнстві. Доведено роль козацтва та козацького самоврядування у започаткуванні процесів формування окремої української національної ідентичності та модерної української нації.

Здійснено концептуальний аналіз питань інституціоналізації демократії та її впливу на державне управління, відповідно до чого доведено, що у випадку неспроможності ефективного функціонування інституціоналізації демократії відбуваються деструктивні зміни у всіх сферах суспільного життя.

Здійснено теоретико-методологічний аналіз сучасних проблем побудови ефективної держави в Україні. Ідентифіковано основні концептуальні підходи щодо розуміння проблемних аспектів функціонування Української держави. Визначено основні пріоритети утвердження принципів побудови ефективної держави у контексті реалізації системних реформ в Україні.

Досліджено проблематику популізму в контексті державного управління на прикладі Республіки Білорусь. Зазначено, що популізм залишається актуальним феноменом соціально-політичного життя багатьох країн світу. Зауважено, що, здійснюючи значний вплив на політику країн із порівняно малим досвідом функціонування демократичних інститутів, популізм, водночас, досить помітно виявляє себе у сучасному політичному просторі «старих» демократій. Доведено, що існує очевидний зв’язок між посиленням популізму та загостренням соціально-економічних проблем.

Розглянуто способи збільшення ефективності державного управління через удосконалення зворотного зв’язку суспільства і влади. Описано дію цього механізму для індикації настроїв суспільства та накопичення соціального капіталу. Запропоновано шляхи підвищення ефективності державного управління через гуманізацію суспільної свідомості, зокрема правової свідомості і поваги громадян до чинного законодавства. Зазначено, що високий рівень правової свідомості сприяє демократизації суспільства та кращому контролю за дотриманням прав і свобод кожного з боку влади.

Акцентовано увагу на особливостях виборчої кампанії до місцевих рад у контексті сучасних викликів (електоральних вподобань, популістських слоганів, політичних інгредієнтів бренду). Звернено увагу на  програми політичних партій  та ідеологій і їх місце у  соціально-політичному житті українського суспільства. Зауважено, що, на відміну від традиційних ідеологічних систем, популізм залежить від особливостей різних національних політичних культур, конкретної сукупності обставин соціально-економічного та політичного життя певної країни.

В загальному демократію слід розуміти як політичну форму правління в державі, що здійснюється народом або безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано за допомогою обраних представники (представницька демократія). Аналіз іноземної літератури дав можливість узагальнити ознаки демократії. Проте вказано, що вони мають виключно формальний характер. Саме якість цих інститутів відображає реальність демократі.

Метою статті є оцінити ефективність політики ЄС щодо зміцнення якості демократії у державах-членах. Методи дослідження спрямовані на доведення гіпотези про зниження впливу (ініціатив, контролю тощо) інституцій ЄС за поглибленням демократичної модернізації, що має наслідком розбіжності з дискусійних питань між «молодими» демократіями ЄС (на прикладі держав Балтії) та ліберально-демократичним курсом ЄС. Дослідження опирається на методології неоінституціоналізму, ціннісного підходу та політичної компаративістики.