Врегулювання спору за участю судді та медіація як інститути альтернативного вирішення спорів

В статті здійснено аналіз ефективності та практичного застосування інститутів врегулювання спору за участю судді і медіації. Проаналізовано недоліки інституту вре­гу­лювання спору за участю судді, серед яких: покладання на суддю невластивої йому функції – нейтрального посередника між сторонами, тоді як єдиною функцією судді, відповідно до законодавства, є функція здійснення правосуддя; в адміністративному судочинстві у професійному середовищі процедура врегулювання спору за участю судді сприймається як спосіб уникнення розгляду справи по суті, оскільки в разі припинення врегулювання спору за участю судді і поновлення провадження у справі така справа передається на розгляд іншому судді. Тому інститут врегулювання спору за участю судді слід вилучити з КАС України, оскільки чинне законодавство України дозволяє засто­со­вувати інший альтернативний спосіб вирішення спорів – медіацію. Медіацію визна­чено як динамічний, структурований процес, у якому неупереджена третя сторона допомагає сторонам у суперечці вирішити конфлікт за допомогою спеціальних методів спілкування та переговорів. Ця форма врегулювання конфліктів базується на добро­віль­ній участі сторін, які за допомогою нейтрального медіатора прагнуть досягти взаємовигідного рішення. Медіація є позасудовим інструментом, який націлений на збереження конфіденційності, економію ресурсів і уникнення ескалації конфлікту. Конста­товано, що, незважаючи на те, що медіація впроваджується в Україні вже понад 30 років, сьогодні вона не набула широкого застосування. Основна причина пов’язана із недостатньою обізнаністю суспільства про переваги медіації. Ще одна причина недос­тат­нього поширення медіації у публічно-правовій сфері пов’язана із низьким рівнем довіри громадян до діяльності органів влади, що зумовлює схильність громадян зверта­тися до суду для вирішення конфліктів із цими органами. У статті запропоновані способи розв’язання зазначених проблем.