Врегулювання спору за участю судді та медіація як інститути альтернативного вирішення спорів
В статті здійснено аналіз ефективності та практичного застосування інститутів врегулювання спору за участю судді і медіації.
В статті здійснено аналіз ефективності та практичного застосування інститутів врегулювання спору за участю судді і медіації.
У статті розглянуто особливості надання професійної правничої допомоги при вирішенні справ в адміністративних судах та перспективи її розвитку. Зазначено, що на сьогодні ефективний судовий захист важко уявити без професійної правничої допомоги. Професійна правнича допомога охоплює різні аспекти і може бути реалізована через різноманітні форми, такі як: консультації, пояснення, складання різних документів, включаючи позови, звернення, скарги, а також представництво, зокрема перед судами та іншими державними органами.
Процедура примирення сторін є важливим елементом адміністративного судочинства, що сприяє ефективному та швидкому вирішенню спорів між громадянами та органами державної влади. В сучасних умовах України виникає необхідність удосконалення цієї процедури з метою підвищення ефективності адміністративного судочинства, зменшення навантаження на судову систему та забезпечення належного захисту прав і свобод громадян. У цьому контексті вивчення міжнародного досвіду вбачається як джерело корисних практик та інструментів для реформування наявних підходів.
Стаття присвячена дослідженню проблем доступності адміністративного судочинства через призму подолання проблем дискримінації. Принцип доступності суду є основним у забезпеченні права на справедливість в сучасній суспільно-правовій реальності, його передбачено численними міжнародними та національними нормами конституційного та галузевого рівнів, тому зміна окремих гарантій судочинства спричиняє загрози для доступності судового процесу.
У статті розглянуто питання розмежування медіації та примирення сторін в адміністративному судочинстві як двох ключових механізмів альтернативного вирішення спорів. З розвитком правових систем і судової практики в Україні та світі, альтернативні методи вирішення спорів набули особливого значення. Особливої актуальності це питання набуває в адміністративному судочинстві, де в центрі уваги знаходяться перебувають конфлікти між громадянами та державою або її органами.
Стаття присвячена детальному дослідженню адміністративного процесу як однієї з ключових основних галузей права та його співвідношенню з міжнародними правовими системами, такими як правова система Європейського Союзу (ЄС) та Сполучених Штатів Америки (США). Вивчення цих систем має важливе значення для розуміння сучасних тенденцій розвитку адміністративного права в Україні, особливо в умовах її інтеграції до європейського правового простору та проведення масштабних правових реформ.
Метою статті є дослідження поняття та соціально-правового значення примирення сторін в адміністративному судочинстві України. На основі правових методів наукового пізнання, таких як: діалектичний, логіко-формальний, порівняльно-правовий та ін., розглянуто сучасні підходи до розуміння правової природи та сутності поняття «примирення».
Наукова стаття присвячена дослідженню питань правового статусу суб’єктів адміністративного судочинства. У статті розглянуто наукові і нормативно-правові підходи до визначення поняття «суб’єкт адміністративного судочинства», проаналізовано критерії класифікації суб’єктів в адміністративному судочинстві. Правовий статус суб’єктів, які є учасниками адміністративного судочинства, залежить безпосередньо від його законодавчого визначення, але механізми його реалізації пов’язані із функціональними особливостями суб’єктів судового розгляду адміністративних справ.
У статті доведена актуальність дослідження адміністративно-правової характеристики судових рішень з огляду на сучасне значення розв’язку цієї наукової проблеми, що обумовлюється вираженням правової реальності в межах здійснення правосуддя. Це дасть можливість не лише обґрунтувати розуміння феномену правосуддя як способу реалізації судової влади з точки зору адміністративного права, а й визначити ті напрями, які потребують удосконалення.