Чи готова Україна до приватних в’язниць? Перспективи та барʼєри через призму міжнародного досвіду

Актуальним є питання модернізації кримінально-виконавчої системи України, що перебуває у кризовій ситуації. Одним із потенційних рішень є залучення приватного капіталу для реформування кримінально-виконавчих органів та установ.

Стаття висвітлює проблему доцільності впровадження приватних в’язниць в Україні через аналіз міжнародного досвіду, правових, економічних та соціальних аспектів цього явища. У статті обґрунтовується потреба залучення альтернативних підходів до уп­равління кримінально-виконавчими установами для забезпечення дотри­мання прав засуд­жених, покращення умов їхнього утримання та оптимізації витрат державного бюджету.

Методами дослідження були аналіз законодавства, порівняльний аналіз міжнарод­ної практики, статистичний метод та експертні оцінки.

У статті аналізується досвід функціонування приватних в’язниць у країнах із різними правовими системами, зокрема США, Великій Британії та інших, а також роз­глядаються можливості й ризики застосування цих моделей в Україні. Автор статті вважає, що запровадження приватних в’язниць може бути перспективним, однак потре­бує чіткої регламентації, ефективного нагляду з боку держави та мінімізації коруп­ційних ризиків.

У роботі зроблено висновок, що, хоча доведена економічна ефективність приватних в’язниць, впровадження цієї системи в Україні можливе лише за умови підвищення прозорості управлінських рішень та забезпечення верховенства права.

Особливу увагу присвячено поняттям “приватна в’язниця”, “державно-приватне партнерство”, а також оцінці соціальних ризиків і потенціалу реформування системи виконання покарань. Встановлено доцільність пілотного впровадження приватних установ у форматі слідчих ізоляторів із подальшим моніторингом їхньої діяльності.

Автор пропонує власні пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює функціонування кримінально-виконавчої системи, та створення механізмів контролю за діяльністю приватних в’язниць.