державно-приватне партнерство

У роботі здійснено аналіз загального стану транспортної інфраструктури в Україні. Показано, що від воєнних дій найбільше постраждали об’єкти дорожньої інфраструктури, для відновлення яких необхідно залучення значного обсягу інвестицій. Одним із інструментів залучення інвестицій у цю сферу могли би стати проєкти державно-приватного партнерства, які доволі широко застосовуються у світовій практиці. Однак публічно-приватні договори в Україні досі не використовуються повною мірою, незважаючи на належне законодавче забезпечення в цій сфері.

Розглянуто механізм державно-приватного партнерства як один із найбільш дієвих для відбудови держави у повоєнний період. Показано важливість розвитку інституціонального забезпечення цього механізму за прикладом тих європейських країн, які в останні десятиліття відбудовувалися після військових конфліктів. Обґрунтовано доцільність залучення приватних інвестицій до відновлення України у повоєнний період та вдосконалення законодавства для більшої прозорості дій у межах державно-приватного партнерства.

Стаття присвячена дослідженню сучасних тенденцій розвитку глобальних інноваційних кластерів Канади на основі моделі державно-приватного партнерства та виявлення їхніх особливостей протягом останніх років. У ході дослідження було сформовано гіпотезу: «у поствоєнний період Україна зможе сформувати нову інноваційну стратегію, яка забезпечить країні глобальноу конкурентоспроможність та інноваційність».

Розглянуто нормативно-правове забезпечення державно-приватного парт- нерства, концесійного законодавства та законодавства про інвестиційну діяльність. Проаналізовано необхідність удосконалення законодавчих актів у сфері державно-приватного партнерства, їх релевантність та ефективність. Проаналізовано прозорість та ризики у сфері застосування законодавчих актів ыз державно-приватного партнерства,  концесії та інвестиційної діяльності у сфері автомобільного транспорту та його інфраструктури в Україні.

У статті розглядаються теоретико-правові питання державно-приватного партнерства у галузі охорони навколишнього природного середовища.
На підставі комплексного системного підходу до дослідження правових явищ досліджено особливості реалізації чинного законодавства про державно-приватне партнерство у галузі охорони навколишнього природного середовища.

У статті досліджено правові проблеми та потенціал розвитку державно-приватного партнерства в сфері вищої освіти. Державно-приватне партнерства розглянуто як гнучкий і перспективний інструмент для залучення приватних інвестицій в інфраструктуру, що забезпечує необхідну кооперацію науково-освітніх центрів з компаніями реального сектора економіки, що сприяє досягненню Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року у сфері освіти.

У статті окреслено проблеми, з якими зіткнулась система освіти і ринок праці, наголошено на недостатньому рівні готовності випускників закладів освіти до професійної діяльності. Здійснено аналіз нормативно-правової бази для запровадження дуальної форми здобуття освіти.

Досліджено концептуальні засади договірного регулювання, проблеми регулювання державно-приватного партнерства в Україні. Виявлено фактори, які негативно впливають на успішність реалізації передбачених цими угодами проектів державно-приватного партнерства. Запропоновано удосконалити договірну програму реалізації проектів державно-приватного партнерства в Україні, надаючи можливості сторонам проекту ДПП вносити необхідні зміни протягом життєвого циклу проекту, забезпечуючи так гнучкіше регулювання відносин його учасників.