Основні проблеми правового регулювання та механізмів реалізації права на мир (англійською)

Стаття присвячена аналізу конституційно-правових засад права на мир, розгляду прак­тики його застосування, а також виявленню проблем у правовому регулюванні й механізмах реалізації. 

У статті зазначається, що право на мир має містити такі складові частини: право виступати за мир; мирне співіснування та мирне співробітництво; заборону на загрозу і застосування сили; право на розвиток, що є виключною умовою миру; право на навчання правам людини; механізми підтримки миру та безпеки; засоби правового захисту щодо порушення права на мир; право протистояти колоніальній іноземній окупації та диктаторському режиму.

Незважаючи на нормативне закріплення у міжнародних стандартах права на мир, його реалізація постійно зазнає негативного впливу. Міжнародні акти зазвичай є декларативними та не мають ефективних механізмів примусу до виконання положень підписантами. Звичайно, це пов’язано насамперед з особливістю суб’єктного складу міжнародного права, адже основними його учасниками є держави. До них не можна застосовувати такі самі методи примусу, як до фізичних чи юридичних осіб.

Ще однією, наразі найбільш очевидною проблемою є недосконалість міжнародних інсти­туцій, таких як Організація Об’єднаних Націй (ООН). Попри широкі повноваження, ООН стикається з труднощами в здійсненні колективних дій через політичні розбіжності між дер­жавами-членами. Так, вето постійних членів Ради Безпеки часто паралізує прийняття рішень у кризових ситуаціях, що ускладнює реагування на конфлікти та забезпечення миру.

До основних проблем, що заважають реалізації права на мир, треба зарахувати: не­достатню ефективність міжнародного права; спрямованість політичної волі окремих держав на створення загрози світовій безпеці через власні внутрішньонаціональні інтереси; слабкість ролі міжнародних організацій у підтриманні світового правопорядку; неможливість застосування до держави-порушника міжнародного права таких санкцій, що зможуть забезпечити дотримання прав у майбутньому; невиконання державами рішень міжнародних судів, які спрямовані на відновлення порушених прав, та притягнення до відповідальності суб’єктів, винних у порушенні права на мир.