Адміністративно-правове забезпечення цифровізації публічного управління в аграрній сфері

У статті досліджено адміністративно-правове забезпечення цифровізації публічного управ- ління в аграрній сфері України як комплексний механізм, що поєднує нормативне регулювання, інституційні спроможності та організаційно-процедурні інструменти впровадження цифрових рішень у діяльність органів публічної влади.
Обґрунтовано, що цифровізація публічного управління в аграрній сфері має не лише технологічний, а насамперед адміністративно-правовий вимір, оскільки потребує правової визна- ченості щодо компетенції суб’єктів публічного адміністрування, режиму електронних даних, процедур електронної взаємодії, гарантій захисту прав учасників публічно-правових відносин і належного рівня кібербезпеки. Показано еволюцію національної нормативної основи від Націо- нальної програми інформатизації до сучасних стратегічних документів та інституційного оформ- лення координації цифрових трансформацій через Міністерство цифрової трансформації України. Акцентовано, що Концепція розвитку цифрової економіки та суспільства України стала концептуальним імпульсом цифровізації агросектору України, а спеціальні інструменти – насамперед Державний аграрний реєстр – створили правові передумови для централізованого обліку суб’єктів аграрної діяльності, адресної підтримки та підвищення прозорості управлінських рішень.
На основі аналізу міжнародного досвіду встановлено, що ефективні моделі цифровізації поєднують регуляторну функцію держави з підтримкою інновацій, активною участю науки та стандартизованими підходами до інтероперабельності й захисту даних. Виявлено, що стримувальними чинниками в Україні залишаються нормативні прогалини щодо цифрових аграрних даних, нерівномірна інституційна готовність, обмежені ресурси, інфраструктурні бар’єри, ризики кіберзагроз й виклики воєнного періоду.
Запропоновано напрями удосконалення адміністративно-правового забезпечення: модер- нізацію регулювання цифрових даних і автономних технологій, інтеграцію державних інфор- маційних ресурсів та уніфікацію стандартів, зміцнення кібербезпеки, розвиток кадрового потен- ціалу, розширення публічно-приватного партнерства і науково-інноваційної кооперації, а також запровадження постійного моніторингу результативності цифрових трансформацій.