У статті здійснюється комплексне дослідження правового змісту інституту адміністра- тивного розсуду в контексті сучасної системи публічного управління. Автори аналізують теоретичні основи адміністративного розсуду як правового інструменту, що дозволяє державним органам ухвалювати рішення в умовах правової невизначеності та забезпечувати гнучкість у процесі публічного адміністрування.
Метою статті є комплексний аналіз інституційних та процедурних аспектів адмініст- ративно-правового захисту прав і свобод людини в Україні крізь призму європейських стандартів у період дії воєнного стану, а також визначення ключових проблем і напрямів удоско- налення відповідних механізмів правозахисної діяльності.
У статті досліджено адміністративно-правове забезпечення цифровізації публічного управ- ління в аграрній сфері України як комплексний механізм, що поєднує нормативне регулювання, інституційні спроможності та організаційно-процедурні інструменти впровадження цифрових рішень у діяльність органів публічної влади.
У статті досліджено адміністративно-правовий статус Державної прикордонної служби України (ДПСУ) як особливого суб’єкта публічного управління у сфері забезпечення національної безпеки та охорони державного кордону. Визначено, що правовий статус ДПСУ є комплексною категорією, яка поєднує ознаки військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення.
У статті здійснено комплексний аналіз адміністративно-правових принципів законності та верховенства права як фундаментальних засад забезпечення координаційної функції суб’єктів протидії корупції в Україні. Акцентовано увагу на тому, що ці принципи виступають ключовими орієнтирами для формування ефективної системи взаємодії між органами державної влади, місцевого самоврядування та спеціалізованими антикорупційними інституціями.
Актуальність статті полягає в тому, що одним із ключових завдань держави є забезпечення захисту прав та інтересів громадян, які можуть бути порушені внаслідок корупційної діяльності. Протидія корупції є не лише вимогою суспільства, а й важливою передумовою для стабільного функціонування державних інститутів, особливо у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, який впливає на діяльність органів влади, у тому числі їхню спроможність ефективно протидіяти корупційним проявам.
Актуальність проблематики дослідження наукової статті полягає у тому, що координація діяльності суб’єктів, відповідальних за протидію корупції, є фундаментальним чинником забезпечення ефективності антикорупційної політики. Належна координація дає змогу не просто визначати стратегічні цілі та делегувати функціональні обов’язки між суб’єктами протидії корупції, але й акумулювати їхній потенціал і ресурси для зосередження зусиль на вирішенні ключових завдань у боротьбі з корупцією.
Корупція, як одна з найбільш стійких соціальних патологій, супроводжує людство з моменту зародження перших цивілізацій. Вона виникла одночасно з появою суспільної ієрархії, адміністративного управління та розподілу ресурсів, стаючи невід’ємною частиною взаємовідносин між владою і суспільством. У стародавніх державах корупційні практики були настільки поширеними, що багато вчених розглядають їх як один із системних чинників, що впливали на розвиток політичних і правових інститутів.
У статті розглядається питання прозорості як інструменту запобігання корупції в державному управлінні. Аналіз проводиться шляхом за допомогою аналізу причин виникнення цього явища та його основних економічних і соціальних наслідків у процесах прийняття рішень в органах державного управління. Крім того, робота зосереджена на аналізі основного міжнародного законодавчого досвіду, зокрема, італійського, який демонструє появу “ "прав на прозорість" ” з метою стримування адміністративних зловживань (а не лише злочинів) та заохочення доброчесної поведінки.
У цій статті розглянуто роль і значення адміністративних угод у сучасній юридичній практиці. Мовиться про концепцію адміністративних контрактів, її основні аспекти та вплив на відносини між державними установами, громадянами та підприємствами. Особливу увагу надано правовому регулюванню адміністративних договорів, їх видам і процедурі їх укладення.