У статті з’ясовано вплив релігійного чинника на формування правової ідеології українського суспільства у сучасних реаліях, що нерідко має неоднозначний та суперечливий характер при формуванні новітнього механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина. Підхід до релігійного чинника за принципом політичної теології дає можливість використати чинник релігійних організацій і церкви у процесі побудови в Україні нації-держави, що має колосальне значення для формування сильної, демократичної та правової держави, яка здатна захищати національні інтереси та протистояти загрозам національної безпеки. Також такий підхід дає можливість розглядати українські релігійні організації та церкви як елемент християнської цивілізації, де є місце для католиків, православних і протестантів. Цей підхід створює платформу для співпраці в межах західних інституцій (ЄС, НАТО) держав із домінуванням різних християнських конфесій.
Доведено, що християнські норми та релігійна правосвідомість формуються в об’єктивних умовах і тісно взаємодіють, а відтак впливають на правосвідомість, формують уявлення членів суспільства про їхні права й обов’язки, про належний правопорядок. Зі свого боку правосвідомість впливає на релігійні норми, визначає практику їх застосування в інтересах вірян, релігійних громад щодо реалізації останніми своїх релігійних інтересів, обумовлюючи характер правореалізації, нормотворчої діяльності, механізм правового регулювання тощо. Тобто християнські норми виступають найважливішими регуляторами різноманітних суспільних відносин, чинниками формування правових норм, ставлення індивідів до правових інститутів і вияву протиправної чи правомірної поведінки.
Відзначено, що вплив релігійних організацій та церкви видозмінюються та трансформуються у нові ідеї, правові та політичні. Структурною складовою ідеології є релігійна основа, і це не стосується виключно теократичних і клерикальних держав, позаяк релігійні норми стали базисом моральних основ суспільстві. Незважаючи на те, що у цифрову епоху релігійні цінності хоч і втрачають своє колишнє значення «священного образу» світу, і навіть якщо не мають прямого впливу на правову систему, вони однаково відіграють вагому роль у правовому житті, тому що європейська правова культура створювалася під впливом християнства, християнського погляду на світ. А сучасні європейські правові системи функціонують у соціальній системі, яка увібрала християнські релігійні цінності.
1. Stepovyk D. V. (1996) Tserkva v kaidanakh (Borotba ukrainskykh khrystyian za svoiu samobutnist u KhIKh st.) [The Church in Chains (The Struggle of Ukrainian Christians for Their Identity in the 19th Century)]. Kyiv: Fundatsiia im. O. Olzhycha Publ. 111 p.
2. Smit Entoni D. (1994) Nacional’na identychnist’. Kyiv: Osnovy Publ. 224 p.
3. Matsyshyna I. V. (2021). Publichna relihiia yak borotba za publichnyi prostir [Public religion as a struggle for public space]. Politychne zhyttia. No 3. P. 69–76.
4. Casanova J. (2003) What Is a Public religion? Religion Returns to the Public Square Faith and Policy in America. No.2. Р. 111–141.
5. Davie G. (2010). Vicarious religion: A response. Journal of Contemporary Religion. Vol. 25. No. 2. Р. 261–266.
6. Villem Zh. P. (2006) Yevropa ta relihii. Stavky XXI-ho stolittia [Europe and religions. Rates of the 21st century]. Kyiv: Dukh i litera Publ. 331 p.
7. Kravchuk M. V. (2016) Problemy teorii derzhavy i prava (oporni konspekty) [Problems of the theory of the state and law (reference notes)]. Ternopil: Ekonomichna dumka Publ. 420 p.
8. Manilich O. V. (2012) Mistse relihiinykh normu pravovii systemi derzhavy [The place of religious norms in the legal system of the state]. Pravo i suspilstvo. No 4. P. 43–47.
9. Malinich O. V. (2012) Spivvidnoshennia prava ta relihii yak spetsyfichnykh chynnykiv sotsialno-normatyvnoho rehuliuvannia suspilnykh vidnosyn [The relationship between law and religion as specific factors of social-normative regulation of social relations]. Pravo i suspilstvo. No 6. P. 20–26.