релігійні організації

У статті схарактеризовано особливості функціонування органів судових органів як суб’єктів системи адміністративно-правового гарантування діяльності релігійних організацій в Україні. Реалізація судовими органами адміністративно-правових гарантій діяльності релігійних організацій здійснюється системою судів загальної юрисдикції, адміністративними судами, Верховним Судом України, що діють на єдиних засадах, щодо реалізації спільних завдань у сфері правосуддя.

У статті з’ясовано вплив релігійного чинника на формування правової ідеології українського суспільства у сучасних реаліях, що нерідко має неоднозначний та суперечливий характер при формуванні новітнього механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина.

У статті окреслено та проаналізовано активну діяльність релігійних організацій у сфері захисту основоположних прав людини.

У статті здійснено теоретико-правове дослідження релігійних організацій як учасників дискурсу концепції прав людини, з’ясування особливостей сприйняття ними прав людини в історичному контексті. Доведено, що внесок західних і східних релігійних організацій у розвиток концепції прав людини не є гомологічним. Теорія прав людини є надбанням західної цивілізації, і природно, що західні релігійні організації (як католицькі, так і протестантські) розвивають свої вчення про права людини в цій культурній парадигмі.

Стаття присвячена аналізу ролі релігійних організацій в сучасному суспільстві в контексті інформаційних та глобалізаційних змін сучасності та їх впливу на суспільно-правову реальність. 

У статті обґрунтувано ролі релігійних організацій у захисті екологічних прав людини, проаналізовано їх діяльність та визначено способи правового регулювання їх участі в екологічній політиці держави.

У статті узагальнено наукові погляди на поняття адміністративно-правових гарантій волонтерської діяльності релігійних організацій в Україні, визначено проблеми формування та реалізації цих гарантій.

У статті проаналізовано адміністративно-правові гарантії діяльності закладів вищої духовної освіти в контексті сучасного освітнього законодавства України. З огляду на недостатній рівень науково-правового вивчення теми та зважаючи на інноваційні процеси в українському освітньому середовищі, наша розвідка певною мірою заповнює прогалини у дослідженні цієї проблематики. Незважаючи на задекларовані норми в освітньому законодавстві адміністративно-правові гарантії діяльності закладів вищої духовної освіти як релігійних організацій продовжуються формуватися.

У статті обґрунтовано роль релігійних організацій у забезпеченні права на без- печне для життя і здоров’я довкілля, здійснено аналіз їхньої діяльності та визначено способи правового регулювання їх участі в екологічній політиці держави. Завданням релігійних організацій у галузі збереження довкілля, насамперед є мотивація свої адептів відповідально ставитися до навколишнього середовища, виховувати у них еко- логічну свідомість, яка є складовою високої моральності.