Визначено критичну концентрацію міцелоутворення для водних розчинів
поліакриламіду (ПАА) та промислового продукту Сульфороканол L270/1A (70% мас.
лауретсульфату натрію) як поверхнево-активної речовини (ПАР) методами кондуктометрії та за концентраційними залежностями поверхневого натягу. Досліджено змочувальну здатність водних розчинів ПАА та ПАР за результатами вимірювання крайового кута змочування на поверхнях алюмінію, сталі, латуні й нержавійної сталі. Обґрунтовано склад технологічних мастильно-охолоджувальних рідин на основі ПАА з використанням величини енергій адгезії та змочувальної здатності, які було розраховано за експериментальними результатами. Поверхнева активність розчину ПАА приблизно в 76 разів є меншою, ніж поверхнева активність розчину ПАР.
Змочувальна здатність (% мас.-1) розчинів ПАР є найкращою для оксидної плівки алюмінію (97,6) та найменшою для поверхні латуні (84,3). For water solutions of polyacrylamid (PAA) and for industial product Sulforokanol L270/1A (70% sodium laureth sulfate) as surface active compound (SAC) the critical
concentration for micel formation was studied by electrical conductivity method and by the concentration dependencies for surface tension. For water solutions of PAA and for SAC the wetting ability was studied using reasults of contact angle measurements for a liquid droplet on a solid surface of aluminium, steel, brass and stainless steel. For composition of PAA contaning metalworking fluids the substantiation has been made using values of adhesion work and wetting ability which were calculated on the basis of experimental data. Surface activity is less for PAA solution about 76 times than the surface activity of SAC solutions. Wetting ability (% mas.-1) for SAC solutions is best for aluminum oxide film (97,6) and the lowest for brass surface (84,3).