Корупція як негативне явище суспільства

2025;
: cc. 294 - 301

Цитування за ДСТУ: Сорока С. (2025) Корупція як негативне явище суспільства. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: "Юридичні науки". Том. 12, № 2 (46), С. 294 - 301. DOI: https://doi.org/10.23939/law2025.46.294

Citation APA: Soroka S. (2025) Corruption as a Negative Phenomenon of Society. Bulletin of Lviv Polytechnic National University. Series: Legal Sciences. Vol. 12, No 2 (46), pp. 294 - 301. DOI: https://doi.org/10.23939/law2025.46.294

1
Національний університет «Львівська політехніка», Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти

У статті розглянуто феномен корупції як негативне явище суспільств. Відзначено, що корупція як соціальне явище виникла дуже давно, не минаючи жодної країни, і завжди розглядалася як зло, від якого треба позбутися і якому треба протидіяти. Акцентовано, що коли ми даємо визначення сутності корупції, важливо розуміти, що її не можна звести лише до окремого конкретного правопорушення. Корупція передусім є соціальним явищем, що зумовлене суспільними чинникам  та підпорядковується певним соціальним закономірностям. Вона чинить деструктивний вплив на соціальний розвиток. Корупція існує в суспільстві і як результат функціонування всієї системи суспільних відносин проникає в різні сфери суспільного життя, спотворює особистісні стосунки та соціальні цінності, порушує звичний порядок у суспільстві, що призводить до руйнації органів державної влади. Розкриваючи це явище, висвітлено поняття корупції за  словниками, а також різні погляди дослідників. Саме тому було досліджено погляди видатних соціологів М. Вебера та Е. Дюркгайма, теорії яких надають важливі підходи для розуміння цього явища. Розглянуто економічний аспект корупції і  зазначено, що як теоретичні, так  й емпіричні дослідження науковців дають висновки, що корупція негативно впливає на темпи економічного зростання. Проаналізовано звіти Transparency International, неурядової організації, яка працює над протидією корупції та вивчає її рівень у різних країнах світу і щорічно використовує показник: Індекс сприйняття корупції (англ. Corruption Perceptions Index, CPI) для всіх країн світу. Найменш корумпованими державами є Фінляндія, Данія, Швеція, Нова Зеландія, в цих країнах найбільше розвинений дер­жавний сектор із великою часткою податкових надходжень, а також державних витрат у структуру ВВП. Чим вищий Індекс сприйняття корупції, тим кращий світовий антикорупційний рейтинг.  Відповідно до цього дослідження щодо Індексу сприйняття корупції за 2024 рік, Україна отримала 35 балів зі 100 можливих і посіла 105 місце. Як вбачається, в України Індекс сприйняття корупції досить низький. Також проаналізовано погляди науковців юридичної наукової літератури, які здебільшого визнають корупційні дії протиправними у світовій практиці, проте  єдиного визначення поняття корупції немає. Зазначено, що в юриспруденції існує кримінально-правова парадигма, що розглядає корупцію як незаконне та нелегальне явище, яке завдає шкоди суспільству в  соціальному,  політичному та економічному розвитку держави, яке охоплює широке коло протиправних діянь, пов’язаних із зловживанням владою для отримання матеріальної вигоди,  що локалізоване поза правовим порядком, та відповідно  потребує невідкладної та рішучої протидії. Проаналізовано поняття корупції, подане в Конвенції ООН  проти корупції, також у Законі України “Про запобігання корупції” від 14 жовтня 2014 р. Констатовано, що кримінологи виділяють корупцію як окремий вид злочинної діяльності, а саме – корупційна злочинність, яка нерозривно пов’язана з іншими негативними явищами та процесами в різних сферах життя суспільства: політичній, економічній, морально-етичній, духовній.

Зроблено висновок, що корупція є глобальним соціальним  явищем, що становить серйозну загрозу для урядів і політиків у всьому світі, незалежно від рівня економічного розвитку країн.  Вона відображена у всіх сферах життя суспільства: соціальній, політичній, економічній, правовій, тому всебічне розуміння сутності, поход­ження та функціонування корупційних процесів є ключовим для формування дієвих підходів у розробці і реалізації ефективної антикорупційної політики.

  1. Люіс Флора. Світове явище // Кур’єр ЮНЕСКО.  Серпень 1996. С. 5.
  2. Новий тлумачний словник української мови: т. 1. Київ: Вид-во “Аконіт”, 2008. 926 с.
  3. Юридичний словник-довідник / ред. Ю. С. Шемшученко. Київ: Феміна, 1996.  696 с.
  4. Дика О. С., Наумчук К. М. (2019). Соціальний аспект розвитку корупції в процесі розвитку державної антикорупційної політики. Державне управління. № 22. С. 107–111. DOI: 10.32702/2306-6814.2019.22.107
  5. Transparency International Ukraine (2023). Річний звіт. URL: https://report.ti-ukraine.org/2023/ (Дата звернення: 10.03.2025).
  6. Transparency International Ukraine (2024). Річний звіт. URL: https://report.ti-ukraine.org/2024/ (Дата звернення: 10.03.2025).
  7. The Costs of Corruption URL:http://web.worldbank.org/WBSITE/EXTERNAL/NEWS/0,,contentMDK:20190187~pag... (Дата звернення: 10.03.2025).
  8. Graft costs EU states €323 billion, ‘three times’ earlier estimates. URL: http://www.euractiv.com/general/eu-corruption-times-expected-323-news-518998 (Дата звернення: 10.03.2025).
  9. Рудой  К. М. (2015). Запобігання корупції як напрямок забезпечення міжнародної безпеки. Правова держава. № 19. C. 69–73.
  10. Костенко Д. В. (2018). Поняття корупції, її сутнісні характеристики, основні підходи дослідження. Державно-управлінські студії. № 10. URL: http://box5800.temp.domains/~ipkeduua/poniattia-koruptsii-yii-sutnisni-kharaktery%20styky-osnovni-pidkhody-doslidzhennia/ (Дата звернення: 10.03.2025).
  11. Невмержицький Е. В. (2008). Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії : моногра-фія. Київ : КНТ, 368 с. 
  12. Борисов В. І. (2003). Кримінальна відповідальність за злочини у сфері службової діяльності за новим Кримінальним кодексом України. Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність : матер. Міжнар. наук.-практ. семінару (11–12 травня 2001 року). Xарків : Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 312 с.
  13. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції. URL:  https://zakon.rada.gov.ua/lawsshow/995_c16#Text (Дата звернення: 10.03.2025).
  14. Про запобігання корупції : Закон України від 14 жовтня 2014 р. База даних “Законодавство України” / ВР України.  URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/days (Дата звернення: 10.03.2025).
  15. Веприцький Р. С. (2017). Характерні риси сучасної корупційної злочинності в Україні / Роман Сергійович Веприцький // Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції : зб. тез доп. V Міжнар. наук.практ. конф. (м. Харків, 31 берез. 2017 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ; Кримінол. асоц. України. Харків : ХНУВС.  С. 50–51.
  16. Литвинов О. М. (2003). Сучасні проблеми управління профілактикою злочинів: монографія. Херсон: Олдіплюс.  312 с.
  17. Костенко О. М. (2003). Корупція як проблема політичної кримінології. Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Вип. 14.  К.  636 с.
  18. Мельник М. І. (2001). Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: монографія. Київ: Атіка, 304 с.