Функціональні особливості діяльності основних інститутів державної влади України у протидії корупції (англійською)

Актуальність статті полягає в тому, що одним із ключових завдань держави є забезпечення захисту прав та інтересів громадян, які можуть бути порушені внаслідок корупційної діяльності. Протидія корупції є не лише вимогою суспільства, а й важливою передумовою для стабільного функціонування державних інститутів, особливо у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, який впливає на діяльність органів влади, у тому числі їхню спроможність ефективно протидіяти корупційним проявам. Вивчення функціональних особливостей діяльності законодавчої, виконавчої, судової гілок влади та Президента України у цьому контексті є критично важливим для забезпечення суспільної довіри та збереження інституційної спроможності держави. Аналіз адміністративно-правового статусу цих суб’єктів сприятиме вдосконаленню їхньої співпраці з громадськістю, що своєю чергою зміцнить довіру населення та стимулюватиме звернення по захист прав до відповідних інституцій. Особливого значення ця проблематика набуває в умовах війни, коли доступність державних послуг ускладнюється, а корупція може стати одним із факторів, що послаблюють обороноздатність країни та ефективність розподілу ресурсів. Водночас вплив позаправових факторів, таких як економічна нестабільність, політичний тиск та обмеженість фінансових ресурсів, посилює ризики поширення корупційних схем. В умовах воєнного стану ефективність діяльності інститутів влади значною мірою залежить від їхньої здатності оперативно реагувати на виклики, зберігаючи високий рівень прозорості та підзвітності. Правовий статус кожного із суб’єктів було розглянуто у контексті їхньої ролі у системі антикорупційної діяльності, зокрема в умовах правового режиму воєнного стану. Встановлено, що діяльність інститутів державної влади проводиться як на загальнодержавному, так і на регіональному та місцевому рівнях, що допомагає формувати збалансовану антикорупційну політику з урахуванням конкретних регіональних особливостей.

Водночас проведене дослідження свідчить про низький рівень взаємодії між різними гілками влади та президентом у питаннях протидії корупції. Це знижує загальну ефективність антикорупційної політики, спричиняючи дублювання повноважень у сферах формування політики та проведення розслідувань. Виявлено, що у контексті воєнного стану проблематика координації стає ще актуальнішою через потребу у швидкому прийнятті рішень та розподілі обмежених ресурсів. Брак ефективних механізмів заохочення до спільної діяльності між інститутами влади створює додаткові перешкоди у досягненні поставлених цілей. У висновках наголошено, що розв’язання зазначених проблем можливе лише через підвищення рівня координації між інститутами влади, вдосконалення їхніх функціональних обов’язків та створення механізмів заохочення до співпраці. Також підкреслено потребу адаптації антикорупційних заходів до умов воєнного стану, що дасть змогузберегти ефективність інституцій навіть в умовах значного зовнішнього та внутрішнього тиску.

У 2025 році боротьба з корупцією залишається пріоритетним завданням для всіх органів державної влади України, оскільки високий рівень корупції підриває довіру громадян до інституцій та стримує економічний розвиток. Ефективна координація між державними установами сприяє усуненню дублювання функцій, підвищенню прозорості ухвалення рішень і мінімізації ризиків корупційних зловживань. Недостатня взаємодія між правоохоронними органами, антикорупційними відомствами та судовою гілкою влади може призвести до безкарності корупціонерів і зниження ефективності впровадження реформ. В умовах посилення цифровізації державного управління скоординовані антикорупційні заходи дають змогу впроваджувати сучасні технології моніторингу, запобігаючи махінаціям та неефективному використанню бюджетних коштів.

Корупція є значною перешкодою для отримання міжнародної фінансової допомоги, тому скоординовані зусилля органів влади допоможуть забезпечити дотримання антикорупційних зобов’язань перед міжнародними партнерами. Зміцнення міжвідомчої взаємодії дасть змогу ефективніше розслідувати корупційні злочини, притягати винних до відповідальності та підвищувати рівень невідворотності покарання. Координація дій між органами влади сприятиме реалізації національної антикорупційної стратегії, що є неодмінною умовою для сталого розвитку країни. Взаємодія державних органів дасть змогу створити ефективну систему запобігання конфлікту інтересів серед посадовців, що зменшить корупційні ризики.

Узгоджена діяльність державних інституцій сприятиме вдосконаленню механізмів громадського контролю, що своєю чергою зміцнить підзвітність влади перед суспільством. Антикорупційна політика, що базується на спільних діях державних органів, забезпечить ефективніше використання державних ресурсів і підвищить рівень економічної безпеки країни. Брак належної координації між державними структурами може призвести до низької ефективності антикорупційних розслідувань та зменшення кількості реальних вироків у корупційних справах. Для підвищення ефективності державного управління потрібно запровадити єдину антикорупційну інформаційну систему, яка дасть змогу обмінюватися даними між органами влади та своєчасно реагувати на корупційні загрози.

Скоординована діяльність органів влади сприятиме зменшенню рівня корупції у сфері публічних закупівель, що є одним із ключових джерел нецільового використання бюджетних коштів. Посилення міжвідомчої взаємодії дасть можливість ефективніше боротися з корупцією на регіональному рівні, забезпечуючи рівний доступ громадян до адміністративних послуг. Спільні дії органів державної влади у сфері антикорупційної політики сприятимуть формуванню культури доброчесності серед державних службовців і зменшенню толерантності суспільства до корупції.