Проблематика та важливість виявлення, протидія та кваліфікація корупційних кримінальних правопорушень (англійською)

Корупція в умовах воєнного стану постає як складне багаторівневе соціально-правове явище, яке не лише деформує інституційну основу державного управління, але й підриває легітимність державної влади в очах суспільства. У межах цього дослідження здійснено все­бічний аналіз теоретико-правових засад кваліфікації корупційних злочинів у контексті актуаль­ного кримінального законодавства України з урахуванням динаміки змін, що від­буваються під впливом правового режиму надзвичайного стану. Особливу увагу зосереджено на відсутності системної структуризації відповідних норм у Кримінальному кодексі України, що зумовлює фрагментарність правозастосовної практики, утруднює ідентифікацію ознак ко­рупційного злочину та створює передумови для зловживання інструментами кваліфікації.

У статті репрезентовано спектр наукових позицій щодо визначення сутності корупційних правопорушень, зокрема концепції О. М. Сахана, М. І. Мельника, О. М. Джужі, В. Куця,
Ю. Труньової, О. Захарчука та В. Тютюгіної, що засвідчує брак уніфікованого підходу в доктрині кримінального права до розмежування ознак корупційної злочинності. Водночас під­креслено наявність глибинного інституційного конфлікту між законодавчою конструкцією право­пору­шень і фактичним функціонуванням механізмів антикорупційного контролю, зокрема в аспек­тах фіксації, повідомлення та кваліфікації таких діянь. Встановлено, що страх потен­ційних викривачів, брак ефективних гарантій їх правового захисту, а також низький рівень суспільної довіри до органів публічної влади істотно обмежують здатність держави виявляти та попе­реджувати корупційні правопорушення.

У межах дослідження обґрунтовано доцільність нормативної конкретизації корупційної злочинності шляхом формування окремого розділу в Особливій частині Кримінального кодексу України, що відповідатиме структурно-догматичним вимогам кримінального права та умож­ливить реалізацію системного підходу до протидії корупції. Водночас акцентовано на потребі перегляду інституційного дизайну антикорупційної політики з урахуванням викликів воєнного часу, що охоплює як реформування організаційно-функціонального механізму контролю за пуб­лічними фінансами, так і забезпечення відкритості й підзвітності органів влади перед суспіль­ством у нових безпекових умовах.