Забезпечення прав людини в умовах цифрових технологій під час воєнного конфлікту

В умовах повномасштабного збройного конфлікту, спричиненого агресією ро­сійської федерації проти України, цифрові технології стали невід’ємною частиною як бойових дій, так і повсякденного життя цивільного населення. Це створює без­пре­цедентні виклики для забезпечення та захисту прав людини. У статті проана­лізовано ключові проблеми, що виникають на перетині цифрових технологій, прав людини та збройного конфлікту в українському контексті. Розглянуто використання цифрових платформ для поширення дезінформації та пропаганди, що порушує право на отри­мання достовірної інформації, а також заходи протидії цим явищам і пов’язані з ними ризики обмеження свободи слова. Проаналізовано загрози для права на при­ватність та захист персональних даних, зумовлені посиленням державного спо­сте­реження та збором даних в умовах воєнного стану, наголошено на важливості дотри­мання принципів законності та мінімізації даних. Висвітлено вплив кібератак на критичну інфра­структуру як на чинник порушення соціально-економічних прав ци­вільного населення та складність правової кваліфікації таких дій. Водночас показано позитивний потенціал цифрових технологій як інструменту для документування воєн­них злочинів та пору­шень прав людини за допомогою даних з відкритих джерел (OSINT), фото- та відео­фіксації, підкреслено важливість дотримання стандартів роботи з цифровими доказами (наприклад, Протоколу Берклі). Стаття базується на аналізі актуальних досліджень українських наукових установ, правозахисних та експертних організацій. Зроблено висновок про потребу комплексного підходу, що містить вдосконалення національного законодавства та міжнародно-правових норм, посилення кібербезпеки, розробку стан­дартів роботи з цифровими доказами і забезпечення балан­су між потребами націо­нальної безпеки та захистом фундаментальних прав і свобод людини в умовах війни.