воєнний стан

Актуальним є дослідження проблемних аспектів трансформації матеріалів, отри-маних у ході оперативно-розшукової діяльності, у докази в кримінальному провадженні. Стаття висвітлює проблему забезпечення балансу між необхідністю ефективної протидії злочинності, особливо в умовах воєнного стану, та дотриманням фундаментальних прав і свобод людини. Розглянуто сутність та функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності як самостійного напряму правоохоронної роботи, що має власні завдання, прин-ципи та переважно негласний інструментарій.

У статті здійснено комплексний аналіз проблематики конституційно-правових об-межень та механізмів гарантування прав і свобод людини і громадянина України в умовах дії правового режиму воєнного стану. Встановлено, що правовий режим воєнного стану являє собою специфічну форму правового регулювання, яка активується у разі збройного нападу або його безпосередньої загрози.

Наукову статтю присвячено висвітленню питання особливостям досудового роз-слідування кримінальних правопорушень, передбачених статтею 409 Кримінального кодексу України, що полягають в ухиленні військовослужбовців від несення військової служби шляхом самокалічення, симуляції хвороби, подання підроблених документів або безпосередньої відмови від виконання військових обов’язків. На основі аналізу статистич-них даних за 2020–2025 роки встановлено стійку тенденцію до зростання кількості таких правопорушень, що потребує удосконалення методики їх розслідування.

Актуальним є дослідження проблемних аспектів реалізації конституційного права на свободу та особисту недоторканність в умовах воєнного стану. Стаття висвітлює проблему правового регулювання та практики застосування такого заходу примусу, як затримання особи уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді, суду.

У статті здійснено комплексний аналіз кримінальних проваджень, порушених за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 404 та 405 Кримінального кодексу України, які регламентують відповідальність за опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків, а також за погрозу чи насильство щодо начальника.

В умовах повномасштабної збройної агресії проти України проблема катувань набуває особливої гостроти. Застосування катувань на окупованих територіях, у місцях несвободи, а також щодо цивільного населення та військовополонених є не лише грубим порушенням прав людини, а й тяжким воєнним злочином. Кваліфікація таких діянь ускладнюється специфікою воєнного стану, множинністю можливих складів злочинів та необхідністю одночасного застосування норм національного кримінального права й міжнародного гуманітарного права.

Анотація. Стаття висвітлює проблему трансформації інституту запобіжних заходів у кримі-
нальному провадженні України в умовах воєнного стану. Актуальним є дослідження балансу між
необхідністю ефективної протидії злочинності, зокрема злочинам проти основ національної безпеки, та
обов’язком держави гарантувати фундаментальні права людини, передусім право на свободу та
особисту недоторканність, яке, згідно з Конституцією України, не підлягає обмеженню навіть за
екстраординарних обставин. Аналізується складна система правових норм, що регулюють це питання,

Свобода інформації є фундаментальним правом, що забезпечує прозорість і підзвітність у демократичному суспільстві. Однак у воєнний час уряди часто запроваджують юридичні обмеження на доступ до публічної інформації з метою захисту національної безпеки та підтримання громадського порядку. У цій статті розглядається баланс між свободою інформації та державною безпекою в Україні в умовах воєнного стану. Аналізується правова база, що регулює доступ до публічної інформації, та обмеження, запроваджені під час війни.

Актуальність статті полягає в тому, що одним із ключових завдань держави є забезпечення захисту прав та інтересів громадян, які можуть бути порушені внаслідок корупційної діяльності. Протидія корупції є не лише вимогою суспільства, а й важливою передумовою для стабільного функціонування державних інститутів, особливо у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, який впливає на діяльність органів влади, у тому числі їхню спроможність ефективно протидіяти корупційним проявам.

У статті розглянуто криміналістичну характеристику ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом як окремого виду військових кримінальних правопорушень, що набули особливої актуальності в умовах збройної агресії проти України. Аргументовано потребу формування науково обґрунтованої та практично орієнтованої методики їх розслідування, яка ґрунтується на побудові криміналістичної характеристики як цілісної системи типових ознак злочину.