Контент у масмедіа є професійним журналістським продуктом. Водночас моделі подачі цього контенту залишаються напрочуд строкатими, а професіонали медійного поля можуть пропонувати різноманітні моделі власної представленості в авторських подачах. У мінливому медійному просторі журналістське “я” може стати потужним сигналом для герменевтичної синергії між автором та авдиторією. А може і не стати – і тоді приходить час хаосу сприйняття і неадекватного розуміння авдиторією журналістського матеріалу. Журналіст на ринку авторського контенту працює сам на сам з авдиторією, і якщо його головною метою є професійне представлення власної візії на людину чи проблему, то таке представлення він має подавати від свого імені, без зайвої адаптації до авдиторних звичок, інакше стигматизація призведе до реального комунікаційного хаосу. Якою саме може (чи має) бути така синергія, яка не спричинить подібного хаосу? Які інструменти мусить застосувати журналіст для пропозиції власних бачень інтерпретації свого твору? Нові аргументи чи нові описи? Нові нотації чи нові нотатки? Нові факти чи нові фактори?.. Індустрія авторського контенту стикається із двома викликами, які пов’язані із потенційною технологією пропозиції авторської візії щодо висвітлення теми, походження, перебігу, перспектив вирішення проблеми, портретизації героя тощо. Запропоновано специфіку подачі авторського контенту в журналістиці розглядати, зважаючи на дві технологічні площини функціонування авторського “я”. Перша – фічерна – передбачає журналістську візію вмісту матеріалу від третьої особи. Друга – репортажна – ґрунтується на безпосередній участі журналіста в події, про яку йдеться. Розглянуто умови представленості цих двох технологічних площин функціонування авторського “я”, за яких максимально коректно буферизуються наміри автора втамувати спрагу – о, ні не авдиторного, а власного его, окреслити рамки такої представленості, образні властивості оперування портретними чи фотографічними способами презентації автором свого “я”, авторські прийоми уникнення хаосу сприйняття авдиторією представленого ним контенту.
- Баловсяк Надія. Як Телеграм став одним з основних діджитал-інструментів цієї війни. Український тиждень. URL: https://tyzhden.ua/iak-telegram-stav-odnym-z-osnovnykh-didzhytal-instrum....
- Кияниця Є. Сучасний комунікаційний процес як основа та перспектива медіалогії. Журналістика та реклама: вектори взаємодії : тези доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (24 березня 2021). Київський національний торговельно-економічний університет. С. 123–156.
- Левченко Л. Явище авто референції у природній мові: його межі і види. Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. 2021. Вип. 28. С. 103–111.
- Колісниченко В., Колісниченко І. Теорії складності та їх застосування в соціальних науках. Сучасне суспільство. 2019. Вип. 2 (19). С. 120–131.
- Сибіряк С. Фігур. Elbrus. URL: HTTP://elbuz.com/ua/ficher.
- Cobb Roger W., Elder Charles D. Participation in American Politics: The Dynamics of Agenda-Building. Baltimore, The Johns Hopkins University Press, 1975. 375 s.
- Courier Paul. Time and Narrative: Volume 1. The University of Chicago Press, 2012. 288 p.
- Finkler J. Social Communications: the Path From Globalization Throught Avant-Garde To Futurism. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”: журналістика. 2024. no 1 (7). Pp. 53–58.