Стаття присвячена окресленню загальних тенденцій формування архітектурної освіти на Архітектурному відділ Львівської політехніки у міжвоєнний період (1919–1939 рр.). На підставі методики історико-статистичного аналізу було розглянуто 21 навчальну програму Львівської політехніки, які були опубліковані у 1919–1939 рр. У результаті аналізу була визначена динаміка зміни структури професорсько-викладацького складу, розвиток кафедр Архітектурного відділу, кількість годин аудиторного навантаження та кількість дисципілні у кожному окремому семестрі кожного навчального року, розглянута динаміка структурно-логічної схеми викладання дисциплін (зміна послідовності викладання дисциплін, зміна кількості годин, відведених на кожну дисципліну), якісне наповнення дисіиплін (вибрані дисципліни). Особливістю навчального процесу на Архітектурному відділі у 1919–1922 рр. був поділ на два напрямки: мистецький і конструкційний, пізніше цей поділ був усунутий. Виявлено, що програми відзначалися гнучкістю, вони щороку змінювалися і щодо кількості годин і щодо кількості навчальних предметів. Лише, починаючи із 1935-1936 н.р. програма стає відносно сталою і збалансованішою за семестрами щодо кількості тижневого навантаження, яке коливається у межах 35–46 годин. Встановлено, що на першому році студенти вивчали базові дисципліни і поступово готувалися до проектування, яке було головною дисципліною на факультеті. Курс архітектурного проектування розпочинався у п’ятому семестрі та був розділений між проектними кафедрами, проектування займало важливу частину аудиторного навантаження і складоло до 18 годин щотижня. Студенти виконували дуже детальний проект, починаючи від есізу і закнчуєчи робочими кресленнями. Встновлено, що програми відображали актуальні зміни у потребі актуальних умінь та компетентностей на тодішньому ринку, що дозволяло готувати висококласних професіоналів у сфері архітектури