СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ОЗДОРОВЧИХ ЗАКЛАДІВ ЗАКАРПАТТЯ ДО 1939 РОКУ

У статті досліджено становлення та розвиток оздоровчих закладів Закарпаття до 1939 року. Проведено аналіз курортних населених пунктів Кваси, Неліпино, Синяк, які відігравали важливу роль у формуванні регіональної курортної мережі. Розглянуто історичні передумови виникнення курортної інфраструктури з урахуванням природно-кліматичних особливостей, зокрема наявності мінеральних і термальних вод. Описано архітектурні риси оздоровчих споруд, що відображають культурні, соціальні та економічні трансформації Закарпаття наприкінці XIX — на початку XX століть.

Простежено еволюцію від використання природних джерел питних і термальних вод до створення на їх основі лікувальних закладів, а згодом - повноцінних курортних комплексів. Аналіз здійснено з урахуванням впливу адміністративно-політичних змін у регіоні, що позначилися на розвитку інфраструктури. Особливу увагу приділено вивченню унікальних архітектурних рис, які поєднують традиційні місцеві будівельні техніки з елементами європейських стилів. 

Курорти Закарпаття мали переважно локальне значення й не змогли інтегруватися в загальноєвропейську систему оздоровлення. Проте села Кваси, Неліпино, Синяк та інші залишили помітний слід в історії курортної справи краю. Їхній внесок у формування культурного ландшафту регіону є вагомим і потребує подальшого вивчення. 

Систематизація знань про історію курортної архітектури Закарпаття сприятиме збереженню архітектурної спадщини. А також сприятиме подальшій розробці науково обґрунтованих підходів до її адаптації в умовах сучасного розвитку рекреаційної та оздоровчої сфери. 

Водночас це відкриває перспективи для формування нових туристичних маршрутів, популяризації місцевої спадщини та інтеграції регіону в ширший європейський контекст.