Проаналізовано проблему виокремлення трудових мігрантів як суб’єктів громадської дипломатії України та їх ролі у становленні іміджу країни та розвитку ефективних та взаємовигідних зовнішньополітичних відносин України та Італії. Наголошено на громадській активності трудових мігрантів з України у ході захисту їх прав та свобод у Італії, а також просуванні іміджу України, протидії інформаційній пропаганді проти нашої держави. Відзначено, що залучення приватних осіб та їх організацій до громадянської дипломатії є, як правило, вигідним для держави, оскільки її громадяни втілюють певну національну, культурну, соціальну ідентичність. Зазначено, що у випадку, коли Україна не захищатиме своїх заробітчан в країні перебування, можливе погіршення стосунків із країною перебування як мінімум, а як максимум – погіршення її зовнішньополітичного іміджу на міжнародній арені. Проаналізовано активність окремих осіб та громадських об’єднань українців в Італії, роль греко-католицької церкви, українських ЗМІ як форм громадсько-політичної діяльності українців в Італії. Зазначено, що на відміну від пропаганди, громадянська дипломатія, що побудована на взаємній довірі між людьми, яка досягається через позитивний досвід співпраці, раціональне мислення та відчуття, може вважатись важливим атрибутом м’якої сили України. Стверджується про необхідність формування стратегії зовнішньополітичної діяльності із використанням форм та механізмів громадської дипломатії, застосування якої демонструє її ефективність, у тому числі із використанням потенціалу трудових мігрантів у поширенні позитивного зовнішньополітичного іміджу України.
Асоціація «Італія-Україна Майдан» привезла для лікарень Сходу України чергові 20 тонн гуманітарної допомоги, 23 квітня 2016 р. (2016). Новинарня. Отримано з https://novynarnia.com/2016/04/23/asotsiatsiya-italiya-ukrayina-maydan-p....
Гаврилишин, П. (2014). Українська трудова імміграція в Італії (1991-2011 рр.). Брустурів: Дискурсус.
Державна служба статистики України: Офіційний веб-сайт. (2019). Отримано з http://www.ukrstat.gov.ua/
Кудрик, Н. (2016). Волонтерам в Україні бракує фахової підготовки – італійський активіст. Радіо «Свобода», 16 травня 2016 р. Отримано з https://www.radiosvoboda.org/a/27736894.html
Лебіщак, В., Городецький, О. (2003). І скликав Форум українців… До Світла, 5, 4-14.
Медведева, Т. (2007). Основные методы и формы гражданской дипломатии в современном политическом процессе. Власть, 4, 71-74.
Посольство України в Італії. (2019). Отримано з https://www.facebook.com/ukr.embassy.italy/.
Посольство України в Італії: Офіційний сайт. (2019). Отримано з http://italy.mfa.gov.ua/ua
Про нас. (2015). Українська газета, 8 вересня 2015 р. Отримано з https://www.gazetaukrainska.com/uncategorized/2015-09-08-12-40-13/
Сальваторе, Ґ. (2013). Італізми в українськомовних ЗМІ Італії. Стиль і текст, 14, 66-73. Отримано з http://nbuv.gov.ua/UJRN/sit_2013_14_9
Сореневич, М. (2016). Українка балотується депутатом мерії міста Рим. Українська газета. ІТ. Отримано з https://www.gazetaukrainska.com/українська-італія/громада/українка-балотується-депутатом-мері/
Сухорольська, І. (2016). Громадська дипломатія як чинник демократизації політичної системи України: дис. ... канд. політ. наук. Львів: [б.в.].
Українська греко-католицька церква в Італії. (2019). Отримано з http://www.chiesaucraina.it/index.php/uk/
Українці Італії об’єдналися в раду при посольстві. (2014). Радіо “Свобода”, 7 листопада 2014 р. Отримано з https://www.radiosvoboda.org/a/26679551.html
Gilboa, E. (2008). Searching for a Theory of Public Diplomacy. Annals of the American Academy of Political and Social Science, Vol. 616 [Public Diplomacy in a Changing World], No. 1, 55-77.
Melissen, J. (2011). Beyond the New Public Diplomacy. Clingendael Paper, No. 3. Отримано з http://www.clingendael.nl/sites/default/files/ 20111014_cdsp_paper_jmelissen.pdf
Signitzer, B. H., Coombs, T. (1992). Public Relations and Public Diplomacy: Conceptual Convergences. Public Relations Review, Vol. 18, No. 2, 137-147.