У статті йдеться про мову як засіб комунікації та відображення (рефлексії) реальності. Дослідження розпочинається зі загального огляду проблеми та авторів, які займалися нею. У першій частині автор здійснює детальний огляд референтивної теорії як основної та найдавнішої теорії у сфері вивчення функцій мови. У другій частині статті розглянуто одну із сучасних теорій словників Річарда Рорті. Зроблено висновки про те, що референтивна теорія хоч і є корисною та фундаментальною, однак дуже далека від повноцінного та вичерпного пояснення функціонування мови. Вона є вірною в своїй основі, але не пояснює більшості випадків у вживанні мови, коли значення слів і висловів є змінними, багатозначними та контекстуально адаптивними. Натомість теорія словників Річарда Рорті є гнучкішою, ширшою, та пояснює ті сторони вживання мови, які не охоплює референтивна теорія. Теорія словників є, по суті, прагматичною теорією. Вона відображає спроби постмодерністських філософів звільнити всі сфери діяльності людини (зокрема мовлення) від авторитаризму і фіксації більш традиційних підходів до мови.
Вітґенштайн, Л. (1995). Філософські дослідження. Київ: Основи.
Юнґ, К.-Ґ. (2018). Архетипи і колективне несвідоме. Львів: Астролябія.
Bronzo, S. (2017). Wittgenstein, Theories of Meaning, and Linguistic Disjunctivism. European Journal of Philosophy, 25 (4), 1340-1363. https://doi.org/10.1111/ejop.12212
Castaneda, E. G. E. (2016). Radically interpreting. On Davidson’s theory of meaning. Cuadernos de Filosofia Latinoamericana, 37 (115), 201-216. https://doi.org/10.15332/s0120-8462.2016.0115.08
Davidson, D. (1984). Inquiries into truth and interpretation. Oxford: Clarendon Press.
Feyerabend, P. (1993). Against Method. London and New York: Verso.
Hess, L. (2021). Slurs: Semantic and pragmatic theories of meaning. The Cambridge Handbook of the Philosophy of Language, 450-466. https://doi.org/10.1017/9781108698283.026
Kripke, S. (1981). Naming and Necessity. Harvard: Harvard University Press.
Lyotard, J.-F. (1979). La condition postmoderne: rapport sur le savoir. Paris: Minut.
Lycan, W. G. (2008). Phylosophy of language. London & New York: Routledge.
Mill, J. S. (2002). A System of Logic: Ratiocinative and Inductive. University Press of the Pacific.
Neurath, O., Carnap, R., Hahn, H. (1929). Wissenschaftliche Weltauffassung Der Wiener Kreis, 301-315.Wien: Artur Wolf Verlag.
Popper, K. (1935). Logik der Forschung zur Erkenntnistheorie der modernen Naturwissenschaft. Dordrecht: Springer-Verlag. https://doi.org/10.1007/978-3-7091-4177-9
Plato. (1924). Dialogues of Plato, tranlated into English with Analyses and introductions (In five volumes) B. Jowett. Oxford: Oxford University Press.
Putnam, H. (1979). Philosophical Papers, Vol. 2: Mind, Language and Reality. Cambridge: Cambridge University Press.
Quine, W. V. O. (1980). From a Logical Point of View: Nine Logico-Philosophical Essays. Harvard: Harvard University Press.
Quine, W. V. O. (1970). Philosophy of Logic. Engelwood: Prentice Hall. https://doi.org/10.2307/j.ctv1c5cx5c
Ricoeur, P. (1977). Freud and Philosophy: an Essay on Interpretation. New Haven and London: Yale University Press.
Rorty, R. (1989). Contingency, Irony, and Solidarity. Cambridge: Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9780511804397
Sacks, О. (2016). On the Move: A Life. New York: Vintage.
Sá Pereira, R. H. (2017). The Dead End of Radical Interpretation. Analytica, 21 (1) 209-226.
Vollet, L. (2021). Reflective remarks about the formal pressures of Language on its own possibilities of Semantic theorizing. Academia Letters, Article 3461. https://doi.org/10.20935/AL3461