ОСОБЛИВОСТІ НЕПРАВДИВИХ МЕДІАПОВІДОМЛЕНЬ (НА ПРИКЛАДІ РОСІЙСЬКИХ ФЕЙКІВ ПРО УКРАЇНУ)

1
Національний університет «Львівська політехніка»

Інформаційні війни вже давно використовують як повноцінну зброю проти ворога, при цьому застосовують і маніпуляції, і повністю фейкові повідомлення. Методи при поширенні неправдивих медіаповідомлень у їхніх авторів бувають абсолютно різними, проте мета практично завжди однакова – змусити цільову аудиторію, яка споживає інформацію, повірити і потрапити під вплив.

Науковці визначили три основні елементи медійного ланцюжка: автор повідомлення – канал передавання – одержувач повідомлення. За М. Мак-Люеном медійні канали передавання інформації є технічним продовженням природніх каналів: радіо (слуховий), друкована періодика (зоровий), телебачення (поєднання вокального та візуального), та інтернет-ЗМК (поєднання слухового, зорового та візуального).

Тому варто зважати на те, якими способами поширюють фейки – через фото, відео чи тільки тексти. Дуже часто використовують два, або інколи і три канали поширення, адже відео може супроводжувати текст і фото до нього, тому такий поділ варто вважати умовним.

Проаналізувавши неправдиві повідомлення з російськомовного сегменту медіа можна зробити висновки щодо використання основних критеріїв оцінювання за професійними журналістськими стандартами публікацій. До уваги бралася емоційність текстів, яка була умовно поділена на дві групи – «надмірна емоційність» та «помірна нейтральність». Щодо надмірної емоційності текстів, то було визначено, що вона найбільше поширена у відео, трохи менше на фото, і зовсім небагато у текстах. Досліджувалася тематика фейків російськомовного сегменту медіа – переважна більшість стосувалася України, а саме – воєнних питань.

Зазвичай, автори неправдивих медіаповідомлень мають мету дестабілізувати ситуацію, змусити цільову аудиторію вірити у нісенітниці та поводитися прогнозовано, відвернути увагу від власних проблем.

  1. Burnos T. Breedlove in Kiev: results. Access mode: http://m.golos-ameriki.ru/a/bridlove-kyevresults/2536150.html.
  2. Gorbachev S. PROMETHEUS. Critical thinking for educators. Media Literacy Section, 2017. Access mode: https://edx.prometheus.org.ua/assets/courseware/23b3c2511591b71c5bd90405... % B5% D0% BA% D1% 86% D1% 96% D1% 8F_25_% D0% BA% D0% BE% D0% BD% D1% 81% D0% BF% D0% B5% D0% BA% D1% 82.pdf
  3. Kosyuk O. M. Theory of mass communication. Textbook. Lutsk, Lesya Ukrainka Volyn National University, 2012.
  4. Lavnikevich D. Fakes as a new media reality. Access mode: http://mediakritika.by/article/3573/feyki-kak-novaya-media-realnost.
  5. Media literacy in Ukrainian society: Trust, but check. K., Pictorik, 2017.
  6. Minchenko O. Fear and hatred in the network: a review of sites that spread fakes and rumours. Access mode: http://watcher.com.ua/2014/09/26/strah-i-nenavyst-v-merezhi-ohlyad-saytiv-scho-poshyryuyut-feyky-ta-chutky.
  7. Mudra I. The concept of "fake" and its types in the media. TV and radio journalism. 2016. Edition 15. Access mode: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tir_2016_15_27
  8. Saprykin O. A. Fake as an instrument of information war against Ukraine. Library science. Document science. Informology. - 2016. - № 1. - P. 87-94.
  9. Feller M. D. Basic requirements for the structure and text of the message (standards, recommendations). Access mode: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=127