ОСОБЛИВОСТІ НЕПРАВДИВИХ МЕДІАПОВІДОМЛЕНЬ (НА ПРИКЛАДІ РОСІЙСЬКИХ ФЕЙКІВ ПРО УКРАЇНУ)

Інформаційні війни вже давно використовують як повноцінну зброю проти ворога, при цьому застосовують і маніпуляції, і повністю фейкові повідомлення. Методи при поширенні неправдивих медіаповідомлень у їхніх авторів бувають абсолютно різними, проте мета практично завжди однакова – змусити цільову аудиторію, яка споживає інформацію, повірити і потрапити під вплив.

Науковці визначили три основні елементи медійного ланцюжка: автор повідомлення – канал передавання – одержувач повідомлення. За М. Мак-Люеном медійні канали передавання інформації є технічним продовженням природніх каналів: радіо (слуховий), друкована періодика (зоровий), телебачення (поєднання вокального та візуального), та інтернет-ЗМК (поєднання слухового, зорового та візуального).

Тому варто зважати на те, якими способами поширюють фейки – через фото, відео чи тільки тексти. Дуже часто використовують два, або інколи і три канали поширення, адже відео може супроводжувати текст і фото до нього, тому такий поділ варто вважати умовним.

Проаналізувавши неправдиві повідомлення з російськомовного сегменту медіа можна зробити висновки щодо використання основних критеріїв оцінювання за професійними журналістськими стандартами публікацій. До уваги бралася емоційність текстів, яка була умовно поділена на дві групи – «надмірна емоційність» та «помірна нейтральність». Щодо надмірної емоційності текстів, то було визначено, що вона найбільше поширена у відео, трохи менше на фото, і зовсім небагато у текстах. Досліджувалася тематика фейків російськомовного сегменту медіа – переважна більшість стосувалася України, а саме – воєнних питань.

Зазвичай, автори неправдивих медіаповідомлень мають мету дестабілізувати ситуацію, змусити цільову аудиторію вірити у нісенітниці та поводитися прогнозовано, відвернути увагу від власних проблем.