Геополітичні катастрофи XX століття поставили під сумнів постулат концепції про те, що кожна людина є раціональною та прагне віднайти істину, керується лише розумом. Упродовж історії розвитку каналів поширення інформації ми постійно спостерігаємо спроби держави чи інших сильних організацій регулювати, обмежувати їхню діяльність – від превентивних (цензура) до репресивних, і часто в їх суміші. Проблема полягає у засадничій невизначеності, що саме потрібно регулювати – обіг інформації чи діяльність медіа. Постійний пошук балансу між свободою і відповідальністю медіа, встановленням меж та обмежень діяльності ЗМІ та журналістів, що виражаються через прийняття/зміну/скасування законів та інших нормативно-правових актів вказують на необхідність виокремлення основних причин для встановлення такого регулювання. Виходячи з розуміння, що будь-яке регулювання є втручанням у поточну діяльність, можемо припустити, що унормування діяльності в царині медіа здійснюється задля певної мети (суспільного інтересу, до прикладу), задоволення потреб ринку (підтримка добросовісної конкуренції) чи з технічних причин (налаштування технічних стандартів) тощо. Здійснюється на різних рівнях – починаючи від відповідних міжнародних норм та стандартів, національних положень у нормативно-правових актах різних рівнів до адміністративних процедур та технічних специфікацій. Крім того, може бути зовнішнім – нормативно визначеним для певного виду діяльності та внутрішнім – у формі саморегуляції, як внутрішні контроль чи тиск громадськості зовні.
1. Bilodid, I. (Ed.). (1980). Slovnyk ukrainskoi movy [Dictionary of Ukrainian Language]. Кyiv: Naukova dumka.
2. Baranov, O. A. (2012). Pravove rehuliuvannia ZMI, shcho vykorystovuiut Internet-tekhnolohii [Legal regulation of media using Internet technologies]. Pravova informatyka, 2(34), 28–38.
3. Novytskyi, A. M. & Rippa, P. S. (2010). Suchasne pravove stanovyshche zasobiv masovoi informatsii shcho zdiisniuiut diialnist u merezhi internet [The current state of the media operating on the Internet]. Pravova informatyka,1(25), 30–34.
4. Farbota, M. R. (2015). Pravovyi status zasobiv masovoi informatsii v internet-seredovyshchi [Legal status of mass media in the Internet environment]. Informatsiia i pravo, 2(14), 92–96.
5. Protsenko, D. V. (2012). Rozvytok zakonodavstva Ukrainy u sferi rehuliuvannia diialnosti ZMI [Development of Ukrainian legislation in the field of media regulation]. Naukovi zapysky NaUKMA, 129, 88–93.
6. Kaplii, O. V. (2013). Konstytutsiino-pravove rehuliuvannia diialnosti ZMI v Ukraini [Constitutional and legal regulation of the media in Ukraine]. Yurydychnyi visnyk, 1, 38–45.
7. Cherban, A. (2017). Vplyv derzhavy na informatsiinu diialnist zasobiv masovoi informatsii [The influence of the state on the information activities of the media]. Epistemolohichni doslidzhennia v filosofii, sotsialnykh i politychnykh naukakh, 37(3), 61–67.
8. McQuail, D. (2010). Media Regulation. Retrieved from file:///C:/Users/User/Downloads/mod2unit11cg.pdf.
9. Siebert, F. S., Peterson, T. & Schramm, W. (1956). Four theories of the press. – Urbana.
10. Kohan, P. Milton, J. O svobode pechaty. Rech k anhlyiskomu parlamentu (Areopahyka) [On freedom of the press. Speech to the English Parliament (Areopagy)].Retrieved from http://evartist.narod.ru/text2/28.htm.
11. Fridman, A. (1993). Dzhon Mill “O svobode” [John Mill. “About freedom”]. Nauka i zhizn, 11, 10–15; 12, 21–26.
12. Open.lib.umn.edu.Government regulation of media. Retrieved from https://open.lib.umn.edu/mediaandculture/ chapter/15-2-government-regulation-of-media/.
13. Kormych, B. A. (2011). Informatsiine pravo [Information law]. Kharkiv: BURUN i K.
14. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine]. No 254к/96-ВР part II article 34. (1996) [in Ukrainian].
15. Zakon Ukrainy “Pro informatsiiu” [Law of Ukraine “About information”]. No 2658-XII part II article 20-21. (1992) [in Ukrainian].