регулювання

У статті проаналізовано семантичну сутність поняття “обмеження” у міждисцип лінарному вимірі. Розгляд наукових джерел дає підстави стверджувати, що правове ре гулювання – це регулювання суспільних відносин, що здійснюється за допомогою права та всієї сукупності правових засобів.

Поняття “регулювання” (від лат. regulo – правило) означає упорядкування, нала годження, приведення чогось у відповідність з чимось. На нашу думку, регулювати – це визначати поведінку людей та їх колективів, спрямовувати їх функціонування та розвиток, надавати певних меж, цілеспрямовано впорядковувати.

Безумовним надбанням цивілізації, показником цивілізованого розвитку су- спільства є встановлення та забезпечення соціального порядку. Одним із ціннісних проявів характерних ознак дієвості права в суспільстві вважається відповідний правопорядок, який досягається засобами впливу, регулювання, забезпечення. Не викликає сумніву теза проте, що ціннісний вияв регулювання — це ознака стабільного суспільного розвитку. Розглянуто і надано характеристику регулюванню в контексті розгляду ефективної його дії як регулятора суспільних відносин.

Розглянуто принципи формування управлінської звітності як інструментального засобу в системі функцій управління підприємством. Аргументовано її функціональну роль та місце в сучасній системі управління залежно від специфіки і характеру діяльності підприємства. Проаналізовано підходи до встановлення критеріїв економічної доціль- ності практичного впровадження на підприємстві системи управлінського обліку та управлінської звітності (її окремих форм) з наведенням погляду авторів на функціональне призначення інформаційних потоків цього виду звітності.

Розглянуто особливості інституційного забезпечення процесів міжкультурної комунікації України в контексті реалізації її євроінтеграційного вектора. Виокремлено позитивні та негативні наслідки міжкультурної комунікації в контексті налагодження взаємовигідних відносин між державами. Акцентовано на тому, що культура окремої країни може значним чином вплинути на учасників міжкультурної комунікації. Обґрунтовано основні позиції щодо інституційного забезпечення інтеграційних процесів в Україні та його значення, виходячи із об’єктивності міжкультурної комунікації в євроінтеграційних процесах.

Розглянуто особливості митної політики України в системі публічного управління зовнішньоекономічною діяльністю держави. Акцентовано на нормативно-правовому забезпеченні митної політики в Україні, яке регулює взаємовідносини в митній сфері. Обґрунтовано основні напрями покращення нормативно-правової бази у сфері митної політики України.  Аргументовано необхідність вдосконалення митного контролю шляхом прийняття Закону України «Про митний контроль в Україні».

Розглянуто особливості митної політики України в контексті сучасних суспільних викликів. Проаналізовано досвід здійснення митної політики в розвинутих країнах світу. Здійснено оцінку нормативно-правової бази реалізації митної політики в Україні. Обґрунтовано основні напрями вдосконалення митної політики, зважаючи на негативний досвід здійснення митної політики в сучасних умовах.

Геополітичні катастрофи XX століття поставили під сумнів постулат концепції про те, що кожна людина є раціональною та прагне віднайти істину, керується лише розумом. Упродовж історії розвитку каналів поширення інформації ми постійно спостерігаємо спроби держави чи інших сильних організацій регулювати, обмежувати їхню діяльність – від превентивних (цензура) до репресивних, і часто в їх суміші. Проблема полягає у засадничій невизначеності, що саме потрібно регулювати – обіг інформації чи діяльність медіа.

Розвиток інвестиційної діяльності у Львівській області розглянуто з позицій розкриття можливостей підвищення рівня ефективності використання залучених у цей регіон інвестиційних ресурсів. На прикладі Львівської області досліджено можливості формування динамічно-залежних важелів підвищення ефективності інвестиційної діяльності, контролювання результативності впливу інвестиційних інструментів у цій області, а також регулювання міри впливу і напряму дії цих інструментів на заплановані результати її соціально-економічного розвитку, закладені у відповідних регіональних програмах.

Визначено сутність важелів регулювання та підвищення ефективності інвестиційної діяльності в регіоні з позицій регіональної економіки, менеджменту, теорії і практики інвестування. Запропоновано класифікацію важелів регулювання інвестиційної діяльності в регіоні. Виявлено два основних способи побудови і формування важелів інвестиційної діяльності у регіоні: з орієнтацією на структурні зміни у об’єктнотериторіальному розподілі інвестицій в регіональній економіці та з виявленням залежностей динаміки соціально-економічних трансформацій у регіоні від рівня його інвестування.