збереження

У статті проаналізовано характерні особливості української сакральної архітектурної спадщини, її роль і значення для збереження національно-культурної своєрідності та зростання міжнародної привабливості. Увагу акцентовано на сакральній спадщині Дрогобича як невід’ємній складовій національної та світової культури, важливій з погляду її полікультурності, історичної та художньої значимості, необхідності модернізації методів з охорони, популяризації та представлення нової пам’яткоохоронної і музеєфікаційної парадигми.

Сучасна тенденція збереження пам’яток нерухомої спадщини набрала вкрай негативного характеру, оскільки надалі залишається неврегульованою законодавча пам’ятко-охоронна діяльність держави та релігійних громад, які  стають  «власниками»  визначних  сакральних  споруд.  Для  комплексного  збереження  архітектурного  об’єкта  вкрай важливо синхронізувати багатовекторні дослідження фахівців усіх напрямів.

У статті розглянуто особливості архітектури та ландшафтної композиції палацово-паркових комплексів романтичного стилю XIX – початку XX ст. Львівської області. Детально проаналізовано стан збереженості архітектурного комплексу у Мостиськах, розкрито питання його функціонування та власності.

Проведено стилістичний та композиційний аналіз терацових підлог історичних львівських будівель, окреслено еволюцію їх використання та виявлено проблеми їх збереження.

У статті описано дослідження винниківських млинів. За бібліографічними і архівними джерелами встановлено їх приблизну кількість. За допомогою картографічних джерел і їх зіставлення вдалось знайти місця розташування 7 млинів. З них чотири втрачені повністю. Один під назвою “табачний млин” збережений частково. Один на приватному подвір’ї як господарська споруда. І останній, по вул. Франка, 114, – майже збережена будівля. На ньому проведено натурні обміри і фотофіксації. Зроблено аналіз етапів реконструкцій млина.

Досліджено аспект збереження пам’яті в архітектурному середовищі міста у контексті його сприйняття. Розглянуто особливості розвитку середовища міста з позиції міського дизайну.

Проаналізовано археологічні пам’ятки гутництва, а саме скляні вироби, які зберігаються в Львівському історичному музеї, Історико-крєзнавчому музеї м. Винник, Володимир-Волинському історико-краєзнавчому музеї та Кременецькому районному краєзнавчому музеї. Звернуто увагу на те, що у вказаних музеях наявні абсолютні різні за обсягом збірки скла. Водночас вказується на необхідність наукового переосмислення рівня гутництва для полегшення вирішення питання інтерпретації речових пам’яток гутництва та їхньої подальшої популяризації.

На основі аналізу літератури та залучення широкого пласту архівних джерел простежено впродовж 1912– 1939 років основні етапи розвитку та становлення однієї із найбільших музейних установ Львова та Галичини – Музею Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Особливу увагу звернено на висвітлення одного із визначальних векторів музейної роботи – науково-фондової роботи.

Проаналізовано проблемні питання, котрі виникають сьогодні у музеях під час збереження та експонування давньої артилерії. Розглянуто етапи та процеси, котрі проходить гармата з моменту потрапляння до музею і до експонування. Висвітлені проблемні завдання, котрі виникають під час ведення фондово-облікової документації музейних колекцій давньої артилерії. Обґрунтовано висновок про шляхи та можливі вирішення завдань сучасних музеїв під час збереження та експонування артилерії XІV–XVIІІ ст.