У статті обґрунтувано ролі релігійних організацій у захисті екологічних прав людини, проаналізовано їх діяльність та визначено способи правового регулювання їх участі в екологічній політиці держави.
У статті висвітлено методологічні засади та аспекти дослідження сфери прав людини. Підкреслено, що при формуванні системи методів для дослідження прав людини існує необхідність врахування таких елементів як галузь юридичної науки та її специфічний термінологічний апарат, покоління, до якого належить обране право, територія, на якій здійснюється реалізація права тощо.
У Кримінальному процесуальному кодексі України виділяють слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії. Саме до негласних розшуковий дії належить – втручання у приватне спілкування. Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв’язку будь-якого типу. Стаття присвячена проблемі визначення поняття, змісту та межі втручання у приватне життя у кримінально процесуальному праві. Значна увага приділяється правовій регламентації видів втручання у приватне життя та їх особливості.
У статті виявлено тенденцій розвитку правових стандартів як міжнародно-правової категорії, визначено зміст цих стандартів та їх класифікацію. З’ясовано, що стандарт у правовому контексті, насамперед слід з’ясувати: чи стандарт – це окрема правова категорія, що закріплює права, свободи та обов’язки; чи стандарт – це правова категорія, що визначає висхідну точку для розвитку норм, але при цьому не породжує чітких прав, свобод та обов’язків.
У статті здійснено аналіз місця та ролі міжнародних інституцій у процесі правосуддя пе- рехідного періоду. Визначено, що концепція правосуддя перехідного періоду є системою механізмів та інструментів, що запроваджуються у певній країні, яка перебуває в стані переходу від збройного конфлікту до пост-конфліктного періоду або від тоталітарного до демократичного режиму.
Досліджено проблеми взаємодії прав людини та державного управління як суспільних інститутів. Аргументовано висновок щодо кореляції їх структури та методології. Доведено існування взаємозалежності між станом розвитку демократичних інституцій у суспільстві та станом дотримання й захисту прав людини, що визначає ефективність влади та її здатність реалізовувати свої функції.
Розглянуто проблеми застосування обчислювального підходу до права (обчислювальне право) в контексті можливого обмеження прав людини: права на справедливий суд, на повагу до приватного та сімейного життя, на свободу та вільний розвиток особистості. Наведено приклади законодавчого регулювання обчислювального права в Європейському Союзі (далі – ЄС), Німеччині та Україні, яке допускає його використання за певних умов.
Міжнародний захист прав людини – це одне із найважливіших завдань сучасного міжнародного права та пов’язане з поняттям «стандарти прав людини». За допомогою стандартизації прав та свобод людини і громадянина можливо визнати ту чи іншу правову систему демократичною, тобто такою, яка відповідає демократичним цілям розвитку людства. Значну роль у захисті прав людини відіграють міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я, і тому виникає необхідність їхнього дослідження.
У статті проводиться порівняльний аналіз природи прав людини в державах ісламської правової сім'ї відповідно до встановлених західними державами норм. Висвітлюються особливості ставлення мусульманських, арабських держав до міжнародно-правових актів, що регулюють питання захисту прав людини. Визначається основна проблема відсталості ісламських теократичних держав від демократичних та правових засад щодо питань захисту прав людини, які сформувались у Європі та світі.
Розглянуто основоположні та світоглядні ідеї найвідоміших мислителів періоду
Нового часу. Досліджено історичне формування інституту прав людини у далекоглядних
ідеях визначних мислителів. Ю. Ліпсій у своїх працях зазначає, що природне право є
певним правом людини на життя, що закладено самою природою. Він звертає свою увагу
також на розум та совість людини, що покликані як суддя визначати вчинки із
застосуванням здорового глузду та виокремлював їх як аморальні та моральні. Гуго Гроцій