Обмеження прав людини у сфері громадського здоров’я в контексті правових позицій Верховного Суду

У цій статті проаналізовано проблеми обмеження прав людини у сфері гро­мадського здоров’я в контексті правових позицій Верховного Суду.

Констатовано значущу роль Верховного Суду в забезпеченні єдиного підходу до формування судової практики, яка реалізується через формування правових позицій щодо застосування норм матеріального та процесуального права. Вказується, що про­цесуальне законодавство надає Верховному Суду право у визначеному порядку відсту­пати від раніше сформованих правових позицій, котрі підлягають обов’язковому враху­ванню усіма суб’єктами владних повноважень під час застосування відповідних пра­вових норм, а також судами нижчих інстанцій у процесі розгляду судових спорів, які виникли в подібних правових відносинах.

Проаналізовано нормативно-правове регулювання функцій Верховного Суду щодо узагальнення судової практики та забезпечення єдиного застосування норм права суда­ми різних інстанцій, а також окремі правові позиції Верховного Суду щодо обмеження прав людини у сфері громадського здоров’я.

Розкрито зміст поняття “правова позиція Верховного Суду” та з’ясовано, що таке поняття містить обов’язкові до застосування та викладені в постановах суду касаційної інстанції висновки щодо застосування конкретних правових норм, які є результатами суддівської правозастосовної діяльності. 

Виявлено такі ознаки правових позицій Верховного Суду, як стабільність, орієн­тир у правозастосуванні,закріпленість у постановах Верховного Суду.

Обґрунтовано, що складник принципу верховенства права – принцип єдності судової практики, передбачає однакове застосування правових норм під час судового розгляду та забезпечує передбачуваність рішень у подібних спорах.

Констатовано, що правові позиції Верховного Суду є обов’язковими для органів державної влади та місцевого самоврядування під час застосування ними відповідних правових норм.

З’ясовано, що принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки про­цесуальним законодавством Верховний Суд наділений повноваженнями відступати від раніше сформованих правових позицій у випадку зміни законодавства, нечіткості закону, винесення рішення ЄСПЛ та зміни у праворозумінні.