Правова соціалізація і сугестивні методи впливу на правосвідомість: користь і небезпека

У статті досліджуємо сугестію як ефективний спосіб навіювання певних поглядів, стереотипів і наративів, який діє через провокацію емоції, впливає на характер поведінки особи, визначає форму її соціально-правової взаємодії.

З’ясовано, що некласичні способи впливу можуть бути ефективним інструментом правової соціалізації. Їхня дія виявляється в можливості формувати у громадян певні по­гляди і переконання, не викликаючи будь-якого супротиву. В цьому водночас прояв­ляється небезпека досліджуваних методик, яка прихована у пригніченні критичного мислення людини, що збільшує ризик маніпуляцій зі свідомістю і потребує обережності у їх застосуванні.

Толерантність молоді до інформаційного впливу дає змогу ефективно використо­ву­вати сугестивні методи з метою формування стійких позитивних соціально-правових установок. На наш погляд, емоційно насичені способи комунікації допомагають змен­шити ризик вчинення правопорушень і сприяють формуванню у молодих людей навичок правомірної поведінки. Використання навіювання  доцільне лише у поєднанні з раціональними класичними підходами до правового виховання, позаяк будь-який інформаційний вплив на людину має поєднуватися з освітніми практиками, завданням яких  розвивати мислення людини, вміння самостійно аналізувати інфор­мацію, у тому числі й правову.

Наукою доведено, що сугестивні методи впливу є дієвими, особливо у кризових ситуаціях, – в умовах війни, природних катаклізмів, соціальних конфліктів тощо. У стресових умовах люди стають більш вразливими до навіювання. Тривога обмежує їхню здатність аналізувати інформацію. Повідомлення, подані у простій, чіткій формі, легко сприймаються, дають змогу швидко доносити до людей важливі ідеї і переконувати їх у потребі певної поведінки. 

Сугестія допомагає зменшити паніку і страх, дає можливість створити враження контролю над ситуацією. Водночас надмірне емоційне навантаження може дати протилежний результат (викликати переляк чи спровокувати неочікувану поведінку), що свідчить про потребу контролю та обережного застосування методики.