У статті досліджуємо сугестію як ефективний спосіб навіювання певних поглядів, стереотипів і наративів, який діє через провокацію емоції, впливає на характер поведінки особи, визначає форму її соціально-правової взаємодії.
З’ясовано, що некласичні способи впливу можуть бути ефективним інструментом правової соціалізації. Їхня дія виявляється в можливості формувати у громадян певні погляди і переконання, не викликаючи будь-якого супротиву. В цьому водночас проявляється небезпека досліджуваних методик, яка прихована у пригніченні критичного мислення людини, що збільшує ризик маніпуляцій зі свідомістю і потребує обережності у їх застосуванні.
Толерантність молоді до інформаційного впливу дає змогу ефективно використовувати сугестивні методи з метою формування стійких позитивних соціально-правових установок. На наш погляд, емоційно насичені способи комунікації допомагають зменшити ризик вчинення правопорушень і сприяють формуванню у молодих людей навичок правомірної поведінки. Використання навіювання доцільне лише у поєднанні з раціональними класичними підходами до правового виховання, позаяк будь-який інформаційний вплив на людину має поєднуватися з освітніми практиками, завданням яких розвивати мислення людини, вміння самостійно аналізувати інформацію, у тому числі й правову.
Наукою доведено, що сугестивні методи впливу є дієвими, особливо у кризових ситуаціях, – в умовах війни, природних катаклізмів, соціальних конфліктів тощо. У стресових умовах люди стають більш вразливими до навіювання. Тривога обмежує їхню здатність аналізувати інформацію. Повідомлення, подані у простій, чіткій формі, легко сприймаються, дають змогу швидко доносити до людей важливі ідеї і переконувати їх у потребі певної поведінки.
Сугестія допомагає зменшити паніку і страх, дає можливість створити враження контролю над ситуацією. Водночас надмірне емоційне навантаження може дати протилежний результат (викликати переляк чи спровокувати неочікувану поведінку), що свідчить про потребу контролю та обережного застосування методики.
1. Жаровська І. (2016). Правова соціалізація на сучасному етапі розвитку правової науки. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки. № 855. С. 193–198.
2. Ковальчук Л. В., Міхайліна Т. В. (2024). Правова соціалізація в умовах діджитал-суспільства. Академічні візії. Вип. 36. С. 1–7. URL: https://www.academy-vision.org/index.php/av/article/view/1493/1414
3. Науменко Н. Ю. (2019). Теоретико-методологічні аспекти інформаційно-психологічної безпеки в послідовності держава – регіон – суспільство – людина. Економічний вісник Донбасу. № 3. С. 49–62.
4. Переш І. Є., Зан М. І. Правова соціалізація особистості: поняття, способи та фактори. Закарпатські правові читання: Право як інструмент стійкості та розвитку в умовах сучасних цивілізаційних викликів. Матеріали ХV міжнародної науково-практичної конференції (м. Ужгород, 27 квітня 2023 року). Част. І. Львів – Торунь: Liha-Pres, 2023. С. 100–104.
5. Твердохліб О., Гайович Г. (2022). Сугестія та її прояви в сучасному інформаційному просторі держави. Науковий вісник: Державне управління. Вип. 1 (11). С. 222–239.
6. Туряниця В. В. (2016). До проблеми вдосконалення поняття “правова соціалізація особистості”. Порівняльно-аналітичне право. № 6. С. 27–29. URL: chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/17730/1/%d0%94%d0%be_%d0... (Дата звернення: 22.09.2024).