традиція

Стаття присвячена дослідженню принципів та ідей, які використовував Сантьяго Калатрави при проектуванні церкви Святого Миколая у Всесвітньому торговому центрі  (Nicholas National Shrine at the World Trade Center),  храму Американської архієпархії Константинопольської православної церкви та розташована на Мангеттені у Нью-Йорку. Дослідження розкриває історичний контекст трагедії 11 вересня та руйнування первісної обителі грецької православної громади та процес підготовки до побудови нового храму.

На підставі вітчизняного та закордонного досвіду церковного будівництва здійснено аналіз формування світло-просторової композиції сакрального простору сучасних греко-католицьких храмів в Україні і в зарубіжжі. Встановлено подібності і відмінності у способах та методах наповнення природним світлом сакрального простору сучасних греко-католицьких храмів порівняно із традиційними. Виявлено спільні та відмінні риси творчого світогляду архітекторів на принципи формування світлового середовища сучасного храму.

У кожен історичний період світло, як природне, так і штучне, відігравало важливу роль у створенні священного простору храму, атмосфери містики і зосередженості, було і залишається невід’ємною частиною релігійного ритуалу. Водночас світло як явище архітектонічне – формотворний елемент просторової структури християнського храму, найважливіший чинник сприйняття його простору та іконографії.

На прикладі ряду споруд простежено вплив української наддніпрянської традиції сакральної архітектури на церковне будівництво Донщини XVIII століття. Окреслено спільні та відмінні риси подонських споруд із їх наддніпрянськими прообразами. Проаналізовано різні можливості окреслення такого роду об’єктів у рамках архітектурної теорії. 

В розумінні традиції, новаторства та національної ідентичності взірців дерев'яних храмових будівель, зокрема, українських дерев'яних церков виявляються пені тенденції, які за своєю сутністю стають головними, щодо тяглості (тривалості) розвитку в храмобудуванні. Виявляються чинники традиції і новаторства, як важливі середники утвердження національної ідентичності образу дерев'яних храмових будівель, і їх вираження в сучасному храмобудівному процесі творення християнської святині.

Досліджено питання, які стосуються формування архітектурних об’єктів у міських просторахі у природних просторах, де оточення – контекст – відносини із природою і збудованим середовищем створюють важливий функціональний і просторовий зв’язок.

У дослідженні розглянуто чинники традиції та новаторства в архітектурі української церкви. Вони слугують підґрунтям для виявлення, усвідомлення та ідентифікації феномену національної ідентичності у формотворенні образу українського храму-церкви як взірця творчої думки і спадщини українців.