Анотація. Дана стаття присвячена визначенню та аналізу основних методів російської інформаційної пропаганди і дослідженню їх реального впливу на створення негативного іміджу України у міжнародному співтоваристві.
У статті описано дослідження ідентифікації фейкових новин на основі опрацювання природної мови, аналізу великих даних і технології глибокого навчання. Розроблена система автоматично перевіряє новини на наявність ознак фейкових новин, таких як використання маніпулятивної мови, неперевірених джерел і недостовірної інформації. Візуалізація даних реалізована на основі дружнього інтерфейсу користувача, який відображає результати аналізу новин у зручному та зрозумілому форматі.
У статті зроблено спробу каталогізувати ключові маркери мови ворожнечі, які застосовують у пропагандистських наративах країни-агресорки для створення образу ворога. Проаналізовано масив пропагандистського матеріалу, продукованого мережевим російським телеграм-каналом «СлежуЗа». Ідентифіковано найбільш частотні й значущі для пропагандистської екосистеми Російської Федерації концепти «укронацизм», «русофобия», «загнивающий запад», «проект Анти-Россия».
У статті зроблено спробу визначити особливості висвітлення палестино-ізраїльського конфлікту у світових ЗМІ. Матеріалом дослідження стали публікації із сайтів трьох ЗМІ – «The Washington Post», «The Guardian» та «Al Jazeera».
Стаття “Правові аспекти боротьби з дезінформацією в Європейському Союзі: уро- ки для України» детально описує та аналізує проблему пов’язану з великою кількістю неправдивої, маніпулятивної та вкрай шкідливої інформації, з якою змушена стикатись кожна сучасна людина. Приділяється особлива увага законодавчому регулюванні інформаційної сфери, заходах спрямованих на покращення інформаційної безпеки в Європейському Союзі та Україні.
У статті проаналізовано український досвід медіамістифікації у контенті всеукраїнських телеканалів. Актуальною проблема є застосування жанру містифікації у контенті всеукраїнських телеканалів, за допомогою якого журналісти демонструють в країні та за її межами фейкові новини чи сфабриковані програми на телебаченні як реальні. Проаналізовані наукові підходи вчених до визначення поняття «медіамістифікація».
Впродовж років експерти Інституту Демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) здійснюють кількісний та якісний моніторинг інформаційного простору України на місцевому рівні. Обираючи певні області, а також друковані та онлайн видання у кожній з них регіональні групи забезпечують не лише облік та опис контенту – до їх завдань належить порівняння результатів роботи регіональних редакцій поміж собою.
Розкрито поняття інформаційної війни, форми і види інформаційних війн, їх дію проти України. На конкретних прикладах висвітлено дію інформації та пропаганди на різні сфери та верстви українського суспільства, протидію їх наступу.
У статті проаналізовано ініціативи ЄС, які запобігають та протидіють радикалізації, зменшують вплив деструктивного контенту, а також спрямовані на вдосконалення вміння відрізняти об’єктивну інформацію від фейків та дезінформації. Наголошено, що боротьба ЄС з радикалізацією, екстремізмом й тероризмом базується на чотирьох «стовпах»: запобігти, захистити, переслідувати, відповісти.
Проаналізовано питання кримінальної відповідальності за пропаганду, планування, підготовку, розв’язування та ведення агресивної війни за кримінальним законодавством іноземних держав. На підставі аналізу приписів кримінального законодавства окремих європейських і пострадянських держав констатують спільні й відмінні риси нормативного урегулювання цього питання. Висловлено авторську точку зору щодо доцільності імплементації деяких положень зарубіжного законодавства у вітчизняне. Проаналізовано кримінальне законодавство держав, які є членами Європейського Союзу.