обмеження

У статті проаналізовано правові концепції дерогації, аброгації та нуліфікації, які є інструментами для регулювання відносин у суспільстві та міжнародних відносинах. Визначено, що дерогація означає часткове скасування закону або його окремих положень з метою тимчасового відступу від зобов’язань під час надзвичайних ситуацій. Приклади дерогації – це дії України під час збройної агресії з боку російської федерації та заходи європейських країн під час пандемії COVID-19. Аброгація (аболіція) означає скасування або зміну застарілого закону чи угоди.

Запобігання (превенція) як форма державного примусу є одним із важливих засобів забезпечення громадського порядку і безпеки в Україні. Використання запобіжних обмежувальних заходів в умовах правового режиму воєнного стану передбачено нормами Конституції України (ст. 64) та іншими нормативно-правовими актами [1]. Запобіжні обмежувальні заходи є складовими елементами державного примусу, до якого належать припинення, відновлення адміністративно-процесуального забезпечення та адміністративна відповідальність.

У статті проаналізовано семантичну сутність поняття “обмеження” у міждисцип лінарному вимірі. Розгляд наукових джерел дає підстави стверджувати, що правове ре гулювання – це регулювання суспільних відносин, що здійснюється за допомогою права та всієї сукупності правових засобів.

Поняття “регулювання” (від лат. regulo – правило) означає упорядкування, нала годження, приведення чогось у відповідність з чимось. На нашу думку, регулювати – це визначати поведінку людей та їх колективів, спрямовувати їх функціонування та розвиток, надавати певних меж, цілеспрямовано впорядковувати.

Досліджено процес функціонування інтелектуальної навчальної системи засобами формальних методів теорії інформаційно-пошукових задач на основі обмежень. Побудовано множини, системи та ієрархії обмежень для статичних та динамічних навчальних проблем з виділеними станами, для яких описано можливі помилки рішень як результат порушення накладених обмежень з повідомленнями зворотного зв’язку.

У статті проаналізовано теоретико-правові підходи щодо поняття, змісту і методи- ки введення та функціонування одного із різновидів адміністративно-правового режи- му – режиму воєнного стану, а також взаємозв’язку між правовими категоріями «обме- ження», «заборона», «обов’язок», які є складовими адміністративно-правових режимів.

У статті автором сучасний стан та використання концепції державного суверенітету в міжнародному праві. Автор аналізує питання обмеження суверенітету з позиції реальних та недавніх прикладів у міжнародній практиці. У статті також робляться спроби простежити еволюцію уявлень про державний суверенітет та аналізуються різні теоретико-правові підходи до ознак суверенітету.

Розглянуто питання, що є актуальними і цікавими як для вчених, так і для
практичних працівників у частині знання та дотримання вимог заборон і обмежень,
передбачених нормами адміністративного права. Досить часто адміністративно-правові
заборони і обмеження ототожнюють із заходами адміністративного примусу, що не
співвідноситься з метою і завданнями заборон та обмежень. Звернено увагу на ролі та
значенні законності під час реалізації адміністративно-правових заборон та обмежень.