замки

У статті досліджується еволюція оборонних укріплень малих міст Волині на прикладі Дубна та Кременця. Аналізується процес переходу від дерев’яних фортифікацій до мурованих бастіонних систем, що відбувався під впливом змін у військовій стратегії, технологіях будівництва та політичній ситуації регіону. Значну увагу приділено особливостям містобудування, ролі фортифікацій у формуванні міських структур, а також їхній адаптації до природного ландшафту.

Давні карти залишаються малодослідженими документами, які несуть особливу просторову інформацію про стан закартованої території. До такого роду документів належить карта Рудольфа Ріттера фон Отто 1772 року, зокрема її лист (Litt: I. No: 9), на якому відображено місто Львів та його околиці. Ця карта слугувала і буде слугувати об’єктом міждисциплінарних досліджень істориків, географів, архітекторів, містобудівників. Дослідження виконане у ГІС способом співставлення досліджуваної карти із іншими картографічними матеріалами останньої третини XVIII століття, а також із сучасною топоосновою.

У статті розкрито основні підходи до вирішення передбрамних розвідних мостів оборонних споруд періоду 16 - 19 ст.; пояснено механізми їх функціонування; продемонстровано приклади їх реалізації, зафіксовані в історичних джерелах та збережених пам'ятках; проаналізовано стан збереженості та можливості отримання інформації про існування розвідних мостів на в'їзних вузлах оборонних споруд у західних областях України.

У статті автори торкаються способів фортифікацій міст
Східного Поділля. Складові довготривалих міських фортифікацій розглядаються
як єдина система так званих урбаністичних оборонних комплексів. Обов’язкові
складові цієї системи – оборонний замок і укріплення середмістя, які фіксуються
на картах військових картографів XVII-XVIII ст. Взявши це до уваги, автори
з’ясовують у статті стратегічне значення Східного Поділля для держави та
розглядають розвиток урбаністичних оборонних комплексів на його території у
ретроспективі.

У статті описано Характер та фортифікаційний уклад середмість у містах Київщини XVІІ – кінця XVІІІ століть. Збройні війська Польщі, Туреччини, Швеції, Росії впродовж ХVІІ – кінця ХVІІІ століть розгортали в Україні численні фронти воєнних операцій. Відтак, у відповідь загрозам, середмістя та замки у містах починають покращувати: копають рови та насипають вали, бастіони, равеліни та влаштовують додаткові пастки. Підчас розбудови міст використовували природні оборонні чинники – вигнуті береги або гирла річок, які впливали на розмір та конфігурацію абрису середмість.

Проаналізовано процес археологічного дослідження замків та замчищ Прикарпаття та Волині. У Західних областях України та на Львівщині, зокрема на це звернено недостатню увагу, хоча зрідка реставраційні роботи в замках поєднані з розкопками. Обґрунтовано висновок про важливу роль археологічних матеріалів для з’ясування багатьох аспектів функціонування замків.