Статтю присвячено комплексному дослідженню технологіям, які покликані здійснювати захист правам інтелектуальної власності. Проаналізовано наукознавче підґрунтя дослідження інформаційних технологій для забезпечення захисту права інтелектуальної власності.
Анотація. Розгляд положень, які пов’язані з адміністративною протиправністю, спрямованою на посягання на суспільні відносини, передбачає аналіз основних її складових і причин виникнення у звичайних умовах функціонування суспільства, а також в особливих, до яких належить, зокрема, правовий режим воєнного стану. Складність соціально-економічної та політичної ситуації в Україні обумовлена введенням Президентом України в лютому 2022 року воєнного стану (через військову агресію Російської Федерації).
Отримання Україною статусу «держави – кандидата» країн-учасників Європейського Союзу, а також вплив і додержання міжнародного законодавства щодо прав і свобод людини у значній мірі доповнює адміністративно-правовий статус громадян нашої країни. Ратифікація Українською державою Європейської конвенції з прав людини (1997 р.) та інших пов’язаних з правами і свободами міжнародних нормативно-правових актів відкрила новий етап у розвитку національної юридичної науки, особливо щодо захисту прав фізичних осіб [1, с. 15‒32].
У статті розглянуто питання, пов’язані з адміністративно-правовим захистом культурної спадщини України в сучасних умовах.
Відновлення порушених прав і свобод фізичних та юридичних осіб тісно повязано із їхньою охороною та захистом, шляхом реалізації завдань визначених у статтях 1 і 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), а також у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), що свідчить про демократичні конституційні засади розвитку правової системи України з використанням адміністративно-відновлювальних заходів.
У статті розглянуто чинну систему відповідальності у сфері інвестиційної діяльності. Доведено, що правовий інститут відповідальності є обов’язковим елементом механізму правового регулювання інвестиційних відносин, оскільки спрямовує дії усіх суб’єктів інвестиційної діяльності до правомірної поведінки.
Стаття присвячена питанням адміністративної відповідальності за порушення
екологічної безпеки в Чорнобильській зоні відчуження, окресленню її загальної
характеристики, аналізу нормативно-правових актів на предмет їх відповідності
реаліям сьогодення та розробці можливих шляхів і напрямків удосконалення
законодавства.
Визначено, що під адміністративною відповідальністю за порушення екологічної
безпеки в Чорнобильській зоні відчуження слід розуміти передбачене нормами