В публікації оприлюднені результати критичного аналізу стану дослідження, збереження, реставрації та реконструкції історичних будівель міста Черкаси на даний час.
Актуальність теми: в самому серці міста Львова збережений об`єкт XVII ст. - монастирська будівля з келіями, на 3 поверхи з підвалами, яка не взята на облік як пам’ятка архітектури. Цінна історична будівля ще не була предметом наукового архітектурного вивчення. Відсутні навіть обміри об’єкту. Будинок келій був частиною великого комплексу забудови колишнього католицького монастиря ордену Кармелітів Черевичкових. Комплекс, що був закладений відразу за Галицькою брамою середмістя, проіснував на Галицькому передмісті майже 300 років - від 1614 по 1870. Монастирський костел Св.
Предметом дослідження є збереження та використання оборонних веж Старого міста Кам’янця-Подільського. Більшість оборонних веж перебувають на балансі Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» і входять до туристичної інфраструктури міста. Розташування деяких із них у важкодоступних місцях ускладнює огляд і відвідування туристами, що потребує пошуку нових підходів до їх ревалоризації.
У статті розглянуто етапи формування організаційної структури і законодавчих підстав пам’яткоохоронної діяльності у Східні Галичині періоду Австро-Угорщини на тлі загальнодержавних процесів. Показано, що формування організаційної структури у Східній Галичині відбувалося синхронно із процесами у Відні і контролювалася з центру. Проте, особливістю стало те, що наприкінці ХІХ ст. у Східній Галичині (так само як у Західній) формуються неурядові організації консерваторів, які фактично контролюють всі локальні пам’яткоохоронні процеси.
Розглянуто особливості розміщення скульптур з романського цементу в архітектурі Львов та чинники, які впливають на їх стан збереження. На основі аналізу чотирьох відреставрованих об’єктів подано їхні картограми втрат, запропоновано класифікацію стану збереженості скульптур та узагальнену технологію їх реставрації. Виокремлено проблеми при реставрації скульптур. Запропоновано ряд превентивних заходів для збереження скульптур.
Проектування і будівництво фортифікаційного комплексу Цитаделі у Львові відбулося після революційних подій 1848 року. Створення цитаделі було одним із завдань виданого розпорядження австрійської влади збудувати у великих містах укріплення для гарнізонів та казарми. Потреба зведення нових оборонних комплексів була пов’язана також зі зміною стратегії та тактики ведення війни. План австрійського генштабу під грифом «R» був викликаний загрозами, які насувалися від сусіда з півночі – Росії.
У статті проаналізовано військові поховання на цвинтарях історичних міст Галичини, які виникли за останніх 9 років, їх види та форми, мистецьке та ідеологічне наповнення. Проаналізовано динаміку формування сучасного військового цвинтаря в Галичині, накреслено виклики та завдання щодо створення нових військових цвинтарів, меморіалів чи монументів , які чекають на своє вирішення в найближчі декілька років.
У дослідженні розкрито історико-культурне значення, збереження та ревалоризацію комплексу оборонних споруд Верхньої Польської брами в Кам’янці-Подільському. Висвітлено історію комплексу, який сформувався впродовж XVI-XVII ст. і включає Кушнірську башту з Вітряною брамою, Турецькі бастіони, міські оборонні мури і квадратну башту литовського періоду, яка була розчищена впродовж останніх років.
Проаналізовано ступінь збереженості архітектурно-містобудівної структури центрального історичного ареалу міста Стрий. Досліджено цінність окремих об’єктів, які претендують на пам’ятко-охоронний статус. Здійснено аналіз інвазії в архітектурну забудову та її містобудівну структуру сучасними малопрофесійними будівлями, урізанням парцель відповідно до історичних кадастрів. Запропоновано створення музею під відкритим небом у центральній частині Стрия.
Висвітлено результати першої черги реставраційних робіт із повернення втраченого образу актової зали (зали засідань великого сенату) – головного приміщення найстарішого корпусу університету. Мета робіт – реставрувати малярську та скульптурну декорацію зали, повернути їй первісний автентичний вигляд із 1880 р. Декор зали був реалізований у 1884 р. художником і архітектором Іваном Долинським, за задумом першого ректора, архітектора Юліана Захарієвича. Проте первісне мистецьке опорядження зали було втрачене у наступні періоди після Першої світової війни.