Представлено варіативний ряд значень поняття “руїна”. На перший план виноситься розгляд замку в стані руїни як пам’ятки історії та акцентується на важливості збереження цього типу об’єктів власне в стані руїни, пояснюючи це концепцією “місць пам’яті”, розглядаючи замки-руїни як монументи-релікти та осмислюючи їх значення в літературі та фольклорі.
In this article we try to reconstruct the planning structures of town of Dobromil in Rus` (Rythenia) province of Kingdom of Poland at the time of 17th century. Dobromil (ukr. Dobromyl) was the main private city of Herburt family in the valley of the river Strvyazh in the Sambir district. We perform attempts of a hypothetical planning reconstruction of this city on the basis of an analysis of a number of historical maps of the late 18th and 19th centuries.
У статті представлено ряд художників, що у своїх творах відображали замки України у ХІХ столітті. На прикладі творів художника-літографа Наполеона Орди проаналізовано стан замкових споруд у ХІХ столітті. На їх основі проведена порівняльна статистика з їх станом у ХХІ столітті. Розглянута тема графічних реконструкцій та реставраційних втручань у пам’ятки архітектури, базованих на дослідженні літографій, акварелей та рисунків ХІХ століття.
У статті сформовано дефініції “замок в стані тривалої руїни” та “архітектурна ревіталізація”. Розглянуто перелік заходів спрямованих на збереження пам’яток архітектури, а саме консервація, реставрація, музеєфікація, пристосування, ремонт (реставраційний), ревалоризація, реабілітація, регенерація, ревіталізація, реконструкція, відбудова, відтворення, реновація та ознакування, щодо їх застосування на прикладі замків в стані тривалої руїни. Визначено, які з перелічених варіантів підходять для збереження даного типу споруд, а які слід відкинути.
У статті вперше застосовано методику комплексного історико-містобудівного
аналізу по відношенню до сформованих за часи Великого князівства Литовського
оборонних комплексів міста Вінниці. Автор співставляє літописні та актові
джерела, історичну картографію та результати сучасних натурних досліджень для
встановлення місць розташування давніх замкових та міських оборонних споруд.
Доводиться теза про утворення первинної урбаністичної структури Вінниці саме за
литовську добу за принципами розпланування міст на руському праві. Виокремлено два
У статті вперше застосовано методику комплексного історико-містобудівного
аналізу по відношенню до сформованих за часи Великого князівства Литовського оборонних
комплексів міста Вінниці. Автор співставляє літописні та актові джерела, історичну
картографію та результати сучасних натурних досліджень для встановлення місць
розташування давніх замкових та міських оборонних споруд. Доводиться теза про
утворення первинної урбаністичної структури Вінниці саме за литовську добу за
Замок у Ягільниці один з зразків бастіонних укріплень на території України, де
до сьогодні у частині периметру збережений кам'яний ескарп. Метою дослідження є
узагальнення відомостей стосовно ґенези укріплень та визначення типу оборонних
споруд замку у Ягільниці. У результаті проведеного дослідження з'ясовано, що у
Ягільниці реалізовано тип укріплень, який пропонований в трактатах з мілітарної
архітектури починаючи з середини ХVІ – початку ХVІI ст. і базований на поєднанні
Автори статті вперше в українській історіографії приділяють увагу
урбаністичній ґенезі подільського містечка Жванець, яке історично сформувалось як
важливий прикордонний пункт. Завдяки географічному розташуванню та рельєфним
особливостям місцевості, держави, яким він належав, вбачали в ньому стратегічне
значення. Незважаючи на це, у науковій літературі питанню містобудівного розвитку
містечка приділено мало уваги, в результаті чого Жванець (станом на 2020 р. – центр
Жванецької об’єднаної територіальної громади) не має візії регенерації історико-
У даній статті пропонується до огляду практичний досвід ревіталізації
замкових руїн Європи на прикладі замків у Англії (Беленсов Хол, Сендсфут), Шотландії
(Уркхарт), Італії (Дольчеаква, Зігмундскрон), Німеччині (Морітцбург), Польщі
(Мальборк). При аналізі замкових споруд акцентується на синтезі заходів щодо
збереження та відродження об’єктів: одночасне застосування реконструкції та
пристосування, консервації та музеєфікації, реставрації та відбудови. Європейський
досвід показує, що оживлення занедбаних та забутих пам’яток архітектури, зокрема
Автори статті фокусують увагу на урбаністичній діяльності князів Збаразьких старшої гілки, чия діяльність у хронологічних межах дослідження (кін. XVI-I тр. XVII ст.) розгорнулась на Східному Поділлі, у віддаленні від своїх родових маєтків родини на Волині та у Великому Князівстві Литовському. Заклавши нову резиденцію Новий Збараж (с. Збараж Вінницької області), князі швидко почали укріплюватись на теренах Брацлавщини та Київщини, у XVII ст. їхні маєтки сягнули польсько-татарського степового прикордоння.