castle

The article examines the formation of defensive-sacral complexes in the small historical towns of Volyn, focusing on the example of Olyka and drawing on the works of Sviatoslav Terskyi, Bohdan Pryshchepa, Volodymyr Zhovtnianskyi and other regional scholars. The analysis covers the key stages in the development of the Olyka Castle and the Church of the Holy Trinity, their role within the urban structure, and their significance in shaping the Radziwiłł princely residence.

Досліджено еволюцію та потенціал середмістя Чарторийська (Волинь) як історичного архітектурного вузла. Визначено роль ключових об’єктів у формуванні структури поселення та проаналізовано їхню трансформацію. Використано методи системного, типологічного та графоаналітичного аналізу для інтеграції спадщини в сучасний розвиток.

Zakon Joannitów jest również powszechnie nazywany Zakonem Szpitalników, Zakonem Rodyjskim lub Zakonem Maltańskim. Zakon joannitów powstał przed I. krucjatą jako bractwo zakonne, które pielgrzymi z Europy założyli w Jerozolimie w 1070 r. przy szpitalu Jana Jałmużnika. Podstawowym zadaniem bractwa była opieka nad szpitalami dla pielgrzymów przybywających do Ziemi Świętej. Przy klasztorach i kościołach zakon zakłada kolejne szpitale, najpierw tylko na Bliskim Wschodzie, a potem prawie w całej Europie.

Po drugiej wojnie światowej ruina zamku w Złotorii długo nie była przedmiotem zainteresowania. Pierwsze inwentaryzację architektoniczno-budowlane zostały opracowane dopiero w 1966 r. Wówczas wykonano także opis zamkowych ruin. Były to wstępne badania architektoniczne. Wówczas zalecono działania mające na celu ratowanie osuwających się do Wisły fragmentów murów. Kolejną inwentaryzację budowlano-konserwatorską opracowali toruńscy badacze w 1967 r.

Місто Рогатин за історичними документами було одним із розвинутих та добре укріплених міст у XVI-XVII cтоліттях в Україні. При закладенні міста відразу було розплановано дві його структурні частини – середмістя та замок. Розвиток середмістя, його урбаністична структура була проаналізована нами у кількох попередніх наукових працях. Середмістя зберегло свою історичну розпланувальну структуру та частину забудови, не зважаючи на великі руйнування отримані у ході Першої та Другої свтових воєн. Безповоротно втрачено міські укріплення.

Розглянуто властивості архітектурно-містобудівного творення середмістя у історичних містах Деражне і Деражня. З’ясовано, що у Деражне замок розташовувався в південній частині сьогоднішнього села, на клиновому виступі утвореному в місці впадіння струмка у річку Горинь. Середмістя стояло на північний схід від замку. Його територія мала ознаки регулярного прямокутника, а брами розташовувалися у західній та північній сторонах оборонного периметра.

У статті автори наголошують, що фортифікаційні ранньомодерні дерев’яно-земляні об’єкти Поділля є практично не досліджені. У науковий обіг вперше вводяться результати натурних досліджень збереженого до сьогодні замчища у с. Коханівка Турбівської селищної громади Липовецького району Вінницької області, а у XVII ст. - м.

На підставі інвентарів Меджибізької волості, топографічних планів та інших документів у статті наводиться розташування, опис споруд та ботанічний опис так званого «італійського саду», який належав власникам міста Меджибожа у XVIII ст. Подаються задокументовані обставини його створення та свідчення його наявності в містобудівній структурі меджибізького передмістя. Зазначаються відмінності саду в Меджибожі від класичних італійських садів. Також на підставі архівних документів доводиться неспроможність припущень про влаштування в Меджибізькому замку резиденції у стилі романтизму.

W artykule na podstawie rękopisu „Plac prawnych prac”, który napisano w latach 1753-1755 archiwistą rodziny Sieniawskich Szymonem Jerzym Cerenowiczem, zostaje wprowadzone do obiegu naukowego nazwisko architekta Jana Bąka, dotychczas nie wymieniane w literaturze naukowej. Wymieniony Jan Bąk, obywatel tarnopolski i architekt, przed 1569 r. miał kontrakt z właścicielem miasta Mikołajem Sieniawskim i złecenie na wykonanie prac budowlanych na zamku w Międzybożu.

Цією статтею до наукового обігу вводяться документальні відомості про структуру, стан, функціональне призначення та фактичне використання комплексу фортифікаційних, житлових та господарчих споруд Меджибізького замку у другій половині XVIII ст. Для цього публікується адаптований до сучасного правопису польський текст інвентарних описів Меджибізького замку 1763, 1765, 1767 рр. та його паралельний переклад українською мовою.