castle

W artykule na podstawie rękopisu „Plac prawnych prac”, który napisano w latach 1753-1755 archiwistą rodziny Sieniawskich Szymonem Jerzym Cerenowiczem, zostaje wprowadzone do obiegu naukowego nazwisko architekta Jana Bąka, dotychczas nie wymieniane w literaturze naukowej. Wymieniony Jan Bąk, obywatel tarnopolski i architekt, przed 1569 r. miał kontrakt z właścicielem miasta Mikołajem Sieniawskim i złecenie na wykonanie prac budowlanych na zamku w Międzybożu.

Цією статтею до наукового обігу вводяться документальні відомості про структуру, стан, функціональне призначення та фактичне використання комплексу фортифікаційних, житлових та господарчих споруд Меджибізького замку у другій половині XVIII ст. Для цього публікується адаптований до сучасного правопису польський текст інвентарних описів Меджибізького замку 1763, 1765, 1767 рр. та його паралельний переклад українською мовою.

У статті на основі документів та публікацій архівних матеріалів подається хронологія турецького та польського перебування в Меджибожі та контролю над Меджибізьким замком. Короткий термін турецького володарювання (в сукупності  близько 8 років) і складні для турецької сторони умови на Поділлі 1672-1699 р. ставлять під сумнів поширені наративи про 27 років османської окупації Меджибожа і значний турецький внесок у розбудову Меджибізького замку. Натомість, є свідчення про нездатність турецьких військових утримувати замок та його підрив під час евакуації 1686 р.

Викладено останні результати дослідження літературних джерел та проведених авторами натурних обстежень території замку у Рогатині. Як відомо, м. Рогатин Івано-Франківської області належить до найстаріших міст Західної України. Ще в 1415 р. місто отримало магдебурзьке право, що дало потенціал для інтенсивнішого розвитку поселення. Планувальна структура міста зазнала певних трансформацій з плином часу, проте розташування основних об’єктів міста, таких як церкви, костели, ринкова площа, земляні фортифікації та замок, залишились незмінними.

Охарактеризовано відмінності у вирішенні дерев’яних конструкцій валів до і під час періоду поширення артилерії; виділено проблеми інтерпретації інформації з писемних джерел про існування валів та їхніх супутніх дерев’яних елементів у ХVІ–ХVІІ ст.; наведено згадки про дерев’яні елементи бастіонних фортифікацій у писемних джерелах; проаналізовано іконографічні джерела та трактати з фортифікації ХVІ–ХVІІ ст. на предмет визначення принципів використання дерев’яних елементів для зовнішнього опорядження валів.

Представлено варіативний ряд значень поняття “руїна”. На перший план виноситься розгляд замку в стані руїни як пам’ятки історії та акцентується на важливості збереження цього типу об’єктів власне в стані руїни, пояснюючи це концепцією “місць пам’яті”, розглядаючи замки-руїни як монументи-релікти та осмислюючи їх значення в літературі та фольклорі.

In this article we try to reconstruct the planning structures of town of Dobromil in Rus` (Rythenia) province of Kingdom of Poland at the time of 17th century. Dobromil (ukr. Dobromyl) was the main private city of Herburt family in the valley of the river Strvyazh in the Sambir district. We perform attempts of a hypothetical planning reconstruction of this city on the basis of an analysis of a number of historical maps of the late 18th and 19th centuries.

У статті представлено ряд художників, що у своїх творах відображали замки України у ХІХ столітті. На прикладі творів художника-літографа Наполеона Орди проаналізовано  стан замкових споруд у ХІХ столітті. На їх основі проведена порівняльна статистика з їх станом у ХХІ столітті. Розглянута тема графічних реконструкцій та реставраційних втручань у пам’ятки архітектури, базованих на дослідженні літографій, акварелей та рисунків ХІХ століття.

У статті сформовано дефініції “замок в стані тривалої руїни” та “архітектурна ревіталізація”. Розглянуто перелік заходів спрямованих на збереження пам’яток архітектури, а саме консервація, реставрація, музеєфікація, пристосування, ремонт (реставраційний), ревалоризація, реабілітація, регенерація, ревіталізація, реконструкція, відбудова, відтворення, реновація та ознакування, щодо їх застосування на прикладі замків в стані тривалої руїни. Визначено, які з перелічених варіантів підходять для збереження даного типу споруд, а які слід відкинути.

У статті вперше застосовано методику комплексного історико-містобудівного
аналізу по відношенню до сформованих за часи Великого князівства Литовського
оборонних комплексів міста Вінниці. Автор співставляє літописні та актові
джерела, історичну картографію та результати сучасних натурних досліджень для
встановлення місць розташування давніх замкових та міських оборонних споруд.
Доводиться теза про утворення первинної урбаністичної структури Вінниці саме за
литовську добу за принципами розпланування міст на руському праві. Виокремлено два