castle

Po drugiej wojnie światowej ruina zamku w Złotorii długo nie była przedmiotem zainteresowania. Pierwsze inwentaryzację architektoniczno-budowlane zostały opracowane dopiero w 1966 r. Wówczas wykonano także opis zamkowych ruin. Były to wstępne badania architektoniczne. Wówczas zalecono działania mające na celu ratowanie osuwających się do Wisły fragmentów murów. Kolejną inwentaryzację budowlano-konserwatorską opracowali toruńscy badacze w 1967 r.

Місто Рогатин за історичними документами було одним із розвинутих та добре укріплених міст у XVI-XVII cтоліттях в Україні. При закладенні міста відразу було розплановано дві його структурні частини – середмістя та замок. Розвиток середмістя, його урбаністична структура була проаналізована нами у кількох попередніх наукових працях. Середмістя зберегло свою історичну розпланувальну структуру та частину забудови, не зважаючи на великі руйнування отримані у ході Першої та Другої свтових воєн. Безповоротно втрачено міські укріплення.

Розглянуто властивості архітектурно-містобудівного творення середмістя у історичних містах Деражне і Деражня. З’ясовано, що у Деражне замок розташовувався в південній частині сьогоднішнього села, на клиновому виступі утвореному в місці впадіння струмка у річку Горинь. Середмістя стояло на північний схід від замку. Його територія мала ознаки регулярного прямокутника, а брами розташовувалися у західній та північній сторонах оборонного периметра.

У статті автори наголошують, що фортифікаційні ранньомодерні дерев’яно-земляні об’єкти Поділля є практично не досліджені. У науковий обіг вперше вводяться результати натурних досліджень збереженого до сьогодні замчища у с. Коханівка Турбівської селищної громади Липовецького району Вінницької області, а у XVII ст. - м.

На підставі інвентарів Меджибізької волості, топографічних планів та інших документів у статті наводиться розташування, опис споруд та ботанічний опис так званого «італійського саду», який належав власникам міста Меджибожа у XVIII ст. Подаються задокументовані обставини його створення та свідчення його наявності в містобудівній структурі меджибізького передмістя. Зазначаються відмінності саду в Меджибожі від класичних італійських садів. Також на підставі архівних документів доводиться неспроможність припущень про влаштування в Меджибізькому замку резиденції у стилі романтизму.

W artykule na podstawie rękopisu „Plac prawnych prac”, który napisano w latach 1753-1755 archiwistą rodziny Sieniawskich Szymonem Jerzym Cerenowiczem, zostaje wprowadzone do obiegu naukowego nazwisko architekta Jana Bąka, dotychczas nie wymieniane w literaturze naukowej. Wymieniony Jan Bąk, obywatel tarnopolski i architekt, przed 1569 r. miał kontrakt z właścicielem miasta Mikołajem Sieniawskim i złecenie na wykonanie prac budowlanych na zamku w Międzybożu.

Цією статтею до наукового обігу вводяться документальні відомості про структуру, стан, функціональне призначення та фактичне використання комплексу фортифікаційних, житлових та господарчих споруд Меджибізького замку у другій половині XVIII ст. Для цього публікується адаптований до сучасного правопису польський текст інвентарних описів Меджибізького замку 1763, 1765, 1767 рр. та його паралельний переклад українською мовою.

У статті на основі документів та публікацій архівних матеріалів подається хронологія турецького та польського перебування в Меджибожі та контролю над Меджибізьким замком. Короткий термін турецького володарювання (в сукупності  близько 8 років) і складні для турецької сторони умови на Поділлі 1672-1699 р. ставлять під сумнів поширені наративи про 27 років османської окупації Меджибожа і значний турецький внесок у розбудову Меджибізького замку. Натомість, є свідчення про нездатність турецьких військових утримувати замок та його підрив під час евакуації 1686 р.

Викладено останні результати дослідження літературних джерел та проведених авторами натурних обстежень території замку у Рогатині. Як відомо, м. Рогатин Івано-Франківської області належить до найстаріших міст Західної України. Ще в 1415 р. місто отримало магдебурзьке право, що дало потенціал для інтенсивнішого розвитку поселення. Планувальна структура міста зазнала певних трансформацій з плином часу, проте розташування основних об’єктів міста, таких як церкви, костели, ринкова площа, земляні фортифікації та замок, залишились незмінними.

Охарактеризовано відмінності у вирішенні дерев’яних конструкцій валів до і під час періоду поширення артилерії; виділено проблеми інтерпретації інформації з писемних джерел про існування валів та їхніх супутніх дерев’яних елементів у ХVІ–ХVІІ ст.; наведено згадки про дерев’яні елементи бастіонних фортифікацій у писемних джерелах; проаналізовано іконографічні джерела та трактати з фортифікації ХVІ–ХVІІ ст. на предмет визначення принципів використання дерев’яних елементів для зовнішнього опорядження валів.