правомірна поведінка

У статті здійснено теоретико-правовий аналіз дефініції правомірної поведінки, осмисленні її критеріїв, видів, механізму формування та реалізації у сучасних обставинах. Правомірна поведінка як вид соціальної поведінки є складним процесом взаємодії людини та права. Ця взаємодія полягає у впливі права на поведінку індивідуума, який керуючись усталеною в його свідомості системою цінностей, обирає власну модель поведінки.  Саме цінності формують та характеризують внутрішній світ індивідуума: його духовний стан, волю, почуття, розум, ставлення до макрокосмосу.

У статті проаналізовано основні підстави й обставини, що штовхають громадян на правопорушення, а також умов, що виникають у суспільстві та формують певні причини, які спричиняють вчиненню правопорушення.

У статті проаналізовано питання правової (правомірної) та протиправної (злочинної) поведінки загалом та маргінальної зокрема. Доводиться, що аналіз лише однієї сторони правової поведінки (злочинної) не давав змоги повною мірою розглянути всі її сторони, а також визначити основні шляхи боротьби із правопорушеннями. Спочатку правомірна поведінка була лише антиподом протиправних учинків і не могла розкрити всю свою значущість для життя суспільства. Тільки у 80-х роках питання правомірної поведінки стало досліджуватися більш глибоко.

Роль ранньої правової соціалізації полягає у включенні людини в глобальне
суспільство з мінімізацією ризику розвитку деструктивної правової поведінки. Вже в
результаті навчання в школі діти повинні знати основні юридичні норми, які тлумачать
їхні права та обов’язки, права та обов’язки їхніх батьків, друзів та держави. У статті
розглянуто роль сім’ї та школи у тривалому процесі правової соціалізації особи, який
ускладнений множинними економічними та соціальними чинниками. Успішна правова