supernatural law

Відомо, що надприродне визначально впливає на людину та при­роду. Надприрод­не – це антонім природного; явища, протиставлені дійсному чут­тєвому світу; те, що виходить за межі реального і не може бути пояснене природно; все, що не підходить під відомі закони природи, де духовна сила викликає природні, чуттєві явища. Істотною ознакою надприродного є те, що воно є корелянтом природних сутностей як вище й непідлегле матеріальному світу. Певні відповідники над­природного фігурують у міфоло­гії.

Церковне право часто ототожнюють з канонічним правом подібно до того, яку дух приймають за душу. З цього приводу ведуться наукові дискусії, внаслідок цього появляється пошуки, дослідницькі інтереси. Ми почнемо з аналізу двох проблем: 1) категорій діалектики, що фікусують ступені єдності і відмінності між науковими поняттями і 2) метаантропологічних компонентів людького буття. Тобто церковне право досліджуватимемо з позицій двох альтерантивних концепцій – діалектики і метафізики. Передусім, необхідно відновити у населення України сприймання субстанції.

У статті досліджується природно-правове обґрунтування часу, а також часове обґрунтування природного права, що відображено в авторських дефініціях. Стверджуються, що час сприяє у набутті природно-надприродних цінностей, а проблеми людини може вирішувати онтологічно сформоване природне право, яке нею керує. У релігійному понятті часу природне право мало сакральний характер і розуміння часу диктувало формування природного права.