ruin

Po drugiej wojnie światowej ruina zamku w Złotorii długo nie była przedmiotem zainteresowania. Pierwsze inwentaryzację architektoniczno-budowlane zostały opracowane dopiero w 1966 r. Wówczas wykonano także opis zamkowych ruin. Były to wstępne badania architektoniczne. Wówczas zalecono działania mające na celu ratowanie osuwających się do Wisły fragmentów murów. Kolejną inwentaryzację budowlano-konserwatorską opracowali toruńscy badacze w 1967 r.

Poddając analizie fortalicje i dwory obronne w regionie województwa lubelskiego, artykuł skupia się na ich funkcjach architektonicznych, znaczeniu kulturowym oraz pozycji na tle planowania przestrzennego. Opracowanie opiera się na przeglądzie źródeł historycznych, dokumentacji architektonicznej oraz wizjach lokalnych. Celem artykułu jest pogłębienie wiedzy na temat regionalnych zabytków, promowanie wartości kulturowej i historycznej oraz propozycja koncepcji szlaku turystycznego, który może przyczynić się do wzrostu atrakcyjności regionu.

Представлено варіативний ряд значень поняття “руїна”. На перший план виноситься розгляд замку в стані руїни як пам’ятки історії та акцентується на важливості збереження цього типу об’єктів власне в стані руїни, пояснюючи це концепцією “місць пам’яті”, розглядаючи замки-руїни як монументи-релікти та осмислюючи їх значення в літературі та фольклорі.

Головним завданням візуального обстеження архітектурного
об’єкта є збір інформації про його існуючий стан та виявлення архітектурних
особливостей. Так як отримання даних відбувається безпосередньо при виїзді на
об’єкт дослідження, що відзначається короткотривалим проміжком часу, –
оперативна фіксація інформації є критично важливим елементом. Для цього
завдання сформовано методику візуального обстеження споруди представлену на
прикладі замків в стані тривалої руїни, що включає попередню підготовку до виїзду

У статті розкрито історію становлення реставраційної діяльності на
прикладі реставрації замкових руїн в Україні та Європі в період ХІХ-ХХІ ст. Як
приклад розглянуто замки у Вудстоці (Англія), Вільнюсі, Тракаї (Литва),
Гайдельберзі (Німеччина), Варшаві, Іновлодзі (Польща), П'єрфоні (Франція),
Олеську та Острозі (Україна). Проаналізовано позиції щодо реставрації пам'яток
архітектури ряду науковців: Ежена Віолле-ле-Дюка, Алоїза Ріґля, Камілло Бойта
та Яна Захватовича.

У даній статті пропонується до огляду практичний досвід ревіталізації
замкових руїн Європи на прикладі замків у Англії (Беленсов Хол, Сендсфут), Шотландії
(Уркхарт), Італії (Дольчеаква, Зігмундскрон), Німеччині (Морітцбург), Польщі
(Мальборк). При аналізі замкових споруд акцентується на синтезі заходів щодо
збереження та відродження об’єктів: одночасне застосування реконструкції та
пристосування, консервації та музеєфікації, реставрації та відбудови. Європейський
досвід показує, що оживлення занедбаних та забутих пам’яток архітектури, зокрема